Рівнянка Ольга Кричильська перемогла у своїй номінації - заміжніх пані - на світовому конкурсу краси Ms. World International, який проходив у Майямі (Сполучені Штати Америки). Як нашій землячці далася підготовка до конкурсу, що для неї бути найвродливішою заміжньою жінкою світу та найкращу підтримку Ольга Кричильська ексклюзивно розповіла ITV media group після повернення з США.
- Ольго, ви вродлива, успішна жінка, чому вирішили взяти участь у такому конкурсі? Адже, чесно, не думаю, що вам треба комусь щось доводити...
- Насправді побутує думка, що дівчата та жінки беруть участь у таких конкурсах, аби комусь щось довести чи якось самоствердитись. І часто так справді трапляється. Але тут треба розуміти, з якою стратегією ти йдеш по життю. Якщо ти живеш, аби комусь щось доводити, то ти й будеш це робити у різних варіантах. Якщо ж ти самодостатня, цілісна особистість, коли живеш з інтересом, із драйвом, то розглядаєш конкурси, як свій розвиток і ріст. Саме цим я керувалася, коли йшла на столичний конкурс. Для мене це був насправді виклик. Адже ніколи не мріяла брати участь в конкурсах краси. Завжди відносила себе більше до розумних, аніж до вродливих. Я навіть собі це забороняла, бо вважала конкурс несерйозним. Але якщо вже така магія, така пропозиція у моєму життя сталася, то треба цим скористатися. Так я пішла на конкурс, і відверто, розвіяла для себе міф про нього.
Виявилось, що це величезна зона для росту, досвід та зустріч із жінками, з якими ти на одній хвилі, - успішними, реалізованими, які при цьому не забувають, що потрібно ще й гарно виглядати. Для мене цей конкурс, і в тому числі й у Сполучених Штатах, це про мою зону росту, про розвиток внутрішній, про знайомства з новими людьми. Коли ти самодостатня, тобі не потрібно нікому доводити, варто бути лише в процесі і насолоджуватись ним. І коли жінка так живе, транслюючи таке ставлення, це надихає інших, демонструє, що в житі є багато радості, способів вирости не через страждання, а через позитив. Тому, власне, я і пішла на конкурс.
- На конкурсі в Україні ви зайняли друге місце, а в Маямі повинна була їхати переможниця. На щастя, поїхали саме Ви. Як так сталося? Як сприйняли цю новину?
- Насправді, в конкурсі в Україні була головна переможниця і ще сім віце-міс. Відразу було відомо, що я, як перша віце-міс, поїду на конкурс в Атланту. В Маямі повинна була їхати саме головна переможниця. Я ж дуже хотіла в Маямі, мріяла про це, навіть медитувала собі.
Через COVID-19 посольство США працює у дуже обмеженому режимі. І так сталося, що переможниця не змогла виробити візу для поїздки. А у мене віза була, бо ж я їздила в США на навчання. Так зійшлися всі фактори, що в Маямі поїхала саме я.
Знаєте, коли Катя Осадча оголошувала віце-міс, зауважила, що саме віце-міс поїде представляти Україну в Маямі, якщо переможниця не зможе виконувати свої обов’язки. А вже потім назвала моє ім’я. От уявіть собі цю магію!
Коли дізналася, що візи у переможниці немає, і можливості її виготовити – теж, а я буду представляти Україну, була дуже рада. Тоді «зловила» відчуття, що отак і мало бути. Для мене це була неймовірна винагорода, втіха, радість. Звісно, усвідомлювала всю відповідальність, серйозність цього конкурсу. І була готова, бо ж збиралася в Атланту (буде проходити у вересні і туди поїдуть призерки київського конкурсу). Але Маямі було моєю мрією і вона здійснилась. Це ще раз доводить, що справжні світлі мрії, до яких ми йдемо, нікому не шкодячи, стають реальністю!
- Як проходила підготовка в Україні і в Маямі до конкурсу? Які секрети везли з собою? Як обирали одяг для конкурсу, можливо мали дещо особливе?
- В Україні та США – це два принципово різні формати. У нас це був живий процес, з глядачами, з трансляціями, журі, бекстейджами. Підготовка почалася фактично за два тижні. Ми з дівчатами мали багато репетицій, дуже втомлювалися, але розуміли, що це цілий процес. Тут не йдеться про те, що ти виходиш і демонструєш себе. Це чимало людей, які працюють над усім цим шоу, ми ж лише частинка цього процесу. А це вже велика відповідальність.
До українського конкурсу ми готували спеціальні образи. У нас був вихід в однакових сукнях, які нам надавали організатори, діловий образ, образ «Я – Україна», як його бачила кожна учасниця, та вечірній образ. Мені дуже сподобався київський конкурс, тому що це був живий процес, інтрига, жива емоція, напруга, але надзвичайно цікаво.
До конкурсу у Маямі довелось готуватись у експрес-режимі. Там була неймовірна кількість образів – десять різних пунктів. Мої вбрання готувала наша рівненська дизайнерка – бренд Boudoir. Я пишаюся тим, що змогла у США презентувати не просто український бренд, а саме те, що створюється у Рівному, бренд міжнародного рівня! Я рівнянка, і для мене це було надзвичайно важливо!
Секретів особливих у мене не було. Їхала головним чином з щирістю та своєю енергією. Я не врахувала, що це конкурс, який в основі має дуже багато знімальних процесів, це тв-шоу, тому треба було багато вміти. Головним чином згодився б модельний досвід. А оскільки київський конкурс був першим у моєму житті, я відчувала, що маю іще багато чому вчитися. Тому це теж навчання.
Підготовка була надзвичайно напружена. Тим паче, що передбачався вихід у купальниках, тому більш затято виконувала свої тренування. Але неможливо підготуватися до чогось грандіозного, якщо у тебе немає бази. На щастя, база була, але досконалості немає меж. Тож я готувалася, бо ж розуміла, що представляю обличчя країну.
- Ви дуже хотіли перемогти? Чи відчували себе фавориткою? Яким були перші емоції після оголошення результатів?
- Кожна учасниця хоче перемогти. Однак, важливо розуміти, що не потрібно зациклюватися на результаті. Дуже важливо бути в процесі, бути самою собою, не порівнювати себе ні з ким. Тоді тебе енергетично помітно. Інакше, тебе не залишиться, стаєш невидима. Знаючи це, я розуміла, що треба просто насолоджуватись. Був дуже важкий графік, було складно фізично. Але водночас це було величезне задоволення.
Я вільно говорю англійською, тому перешкод у спілкуванні не було. Це радше енергетичний обмін, незабутні враження, коли немає тих, хто програв. Звісно, коли усвідомила, що я отримала найвищий титул в своїй категорії, як заміжня жінка з дітьми, це величезне визнання і винагорода. Тоді зрозуміла, що все не дарма, що все робила правильно, це було справжнє щастя, крізь втому, але щастя.
- Зазвичай, переможниці подібних конкурсів далі мають певні обов'язки. Що буде входити у ваші?
- Я є частиною топових королев, як нас називають, і наступного року повинна буду поїхати на конкурс, аби вже там виконувати функції королеви-наставниці, як це відбувалося і на нашому конкурсі. Нам допомагали переможниці 2019, оскільки у 2020 конкурс не проводився. Особливих обов’язків, якогось певного регламенту цей конкурс не передбачає, це швидше добровільні речі.
- Які плани на майбутнє: на чому зосередите увагу?
- Знаєте, мені вже запропонували взяти участь у найпрестижнішому конкурсі для заміжніх жінок світу, який проходить у Китаї – Mrs Globe. Це цікава пропозиція, але я поки не вирішила, чи погоджуватися.
А загалом, мої плани на майбутнє не надто коригувалися після конкурсу. Вони пов’язані із бізнес-тренерством, роботою з людьми, проектами освітніми та інше. Є певні пропозиції, цікаві ідеї, але поки потримаємо інтригу.
- І звісно, головне, хто ваша група підтримки? Хто створював моральний тил під час конкурсу?
- Головна група підтримки – це мій чоловік. Іще коли мені запропонували взяти участь у київському конкурсі, він був першим, хто сказав: “Звісно погоджуйся! У тебе все вийде!” Це людина, яка мене підтримує дуже сильно, яка в мене вірила. І це дуже важливо, адже не кожен чоловік в такому підтримає жінку. Після цього я ще більше у нього закохалася. Звісно, підтримували діти, але для них це швидше цікавість.
Надзвичайно підтримувала та окриляла мене моя мама. (До слова, саме мама Ольги перша повідомила про її перемогу в США – авт.) Вона дуже допомагала та була поряд у конкурсі в Києві. В Маямі мене підтримував і підбадьорював тато. Знаєте, це надзвичайно цінно, коли ти вже доросла, але маєш міцний тил, міцні крила – з однієї сторони від тата, а з іншої – від мами. Я розумію, що вони вклали в мене все те, що маю в собі. Їх підтримку я відчуваю постійно по життю, але в конкурсі мама і тато, чоловік, діти, друзі створили неймовірну силу для мене. Потім вже почали писати знайомі і навіть незнайомі, вітати, висловлювати підтримку, вірили в мене. Це також додало мені віри в себе. Дуже вдячна кожному. Надзвичайно щаслива, що подібна підтримка, подібна подія сталася у моєму житті.
