Понад рік родина Василя Ващука жила в очікуванні — військовослужбовець вважався зниклим безвісти. У лютому 2025-го близькі отримали звістку про його загибель. Тепер пам’ять про нього увічнили на меморіальній дошці у рідному Мирненському ліцеї. Посмертно Василю Ващуку присвоїли звання Героя України.
Перш за все, я залишала на нього своїх дівчат, в мене їх троє, Валентина, Яна та Ірина. Я їздила на заробітки, а він в мене був за мама і за тата і за всіх. Був відповідальним, завжди за ними стояв і за дружиною був так само опорою, надійним плечем і, перш за все, люблячим чоловіком, — дружина полеглого Героя Марія Ващук.
Сьогодні, 4 вересня, він міг святкувати свій 52-й день народження та гратися з онуками, натомість у цей день родина та друзі зібралися, аби вшанувати його пам'ять та відкрити меморіальну дошку на його честь. Василя Ващука згадують як хорошого та надійного товариша, люблячого батька та незамінного чоловіка.
Носили всім повістки і він відразу, навіть не вагаючись, бо я була за кордоном в цей момент, він подзвонив, що я йду до лав ЗСУ і це мій вибір власний і я повинен захищати рідний край, рідну домівку, рідних дітей і внуків і, звісно, всіх людей, — дружина полеглого Героя Марія Ващук.
Василь Ващук був стрільцем-зенітником зенітного ракетного відділення 71 Окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Доньки пригадують його як веселого та надійного батька, який завжди захищав та підтримував своїх дітей.
Мене в школі боялися всі хлопці, бо мій тато сказав, бо мене дуже ображали: «Яна пішла десь в роздягальню, набила морду і все, і тебе тоді ніхто не буде чіпати». Але тоді після того вчителька Вікторія Анатольєвна дзвонила: «Ваша дочка ображала хлопців». І мого тата така гордість була за мене, що я могла постояти за себе, тобто за його ім'я теж, — донька полеглого Героя Яна Ващук.
Він ніколи не мав такого якось смутку. Такий якийсь момент, який запам'ятався, це напевно, коли він вже йшов до лав ЗСУ. Це коли він каже, збирайте мені речі, але саме головне, не ложіть мені шкарпеток, не ложіть мені ніякої білизни, мені саме головне — це банка сала. І мені цього вистачить, — донька полеглого Героя Ірина.
Сумує за Василем Ващуком і його онучка.
Я його сильно люблю, сумую за ним, я так його люблю, я так хочу його обнімати, — онука полеглого Героя Мілана.
Василь Ващук понад рік вважався зниклим безвісти. У лютому 2025 року родина отримала звістку про загибель військовослужбовця. Це стало для них ударом, адже чоловік не встиг побачити свого онука.
А онука, тато так і не дочекався, але він єдиний знав, що буде хлопчик, бо у нас троє дівчат, і він дуже хотів хлопчика, онука. І пам'ятаю зараз той день, я тоді потрапила до лікарні, тато пішов на вихід, це останній вихід його був, — донька полеглого Героя Яна Ващук.
За мужність у бою Ващук Василь Володимирович посмертно отримав звання Героя України. Меморіальну дошку на його честь встановили на стінах рідного Мирненського ліцею.
