Українська незалежність під найбільшим ударом за останні десятиліття. Але історія України тіснго повязана з боротьбою українського народу за свою самостійність. В 1945 році українці, як і мільйони інших народів світу перемогли нацистських загарбників. Та замість очікуваного миру та відродження отримали довгі роки радянської окупації.
Початок 20 століття. Територія сучасної України поділена між Австро-Угорщиною та Російською імперією. Українці без власної держави воюють по різні боки на фронтах Першої світової війни.
Після війни українці на своїй землі спробували стати самостійними. Розпочинаючи з 1917 і по 1920-ті роки точилися кровопролитні війни. Була навіть проголошена незалежність. Втім проіснувала недовго. В результаті БуковИна та Бессарабія відійшла Румунії, Галичина та Волинь Польщі, Закарпаття Чехословаччині, а все інше загарбав радянський союз із більшовиками на чолі. І загарбав в рази більше території, ніж потім вдалося вивести із країни рад.
Україна під радянською окупацією втратила мільйони своїх громадян. Червоний терор кров'ю залив українські землі. Розпочалося усе зі знищення села. В українців забирали землю, худобу, інвентар і заганяли усіх до колгоспу. Незгідних розстрілювали або вивозили до Сибіру. 1932-1933 - радянська окупаційна влада влаштовує голодомор. У селян відбирають зерно і усі залишки їжі. Українці вимирають цілими селами. Паралельно радянська влада знищує українську інтелеґенцію. Були закатовані та розстріляні письменник Валер'ян Підмогильний, драматург Микола Куліш, поет Євген Плужник і тисячі інших.
На Західній Україні Польща проводила процес полонізації українців. Спокійно не жилось ніде. І так до 1939 року. Далі новий період у боротьбі України за самостійність. Радянський союз із Гітлером поділив Європу. Сталін у Польщі забрав частину теперішньої Західної України, назвавши це визволенням.
В умовах війни, українці вдруге за століття проголосили незалежність. Зробили це 30 червня 1941 року у Львові. Керівником українського уряду став один із керівників ОУН Ярослав Стецько. Але проголошена відновлена Українська Держава проіснувала лише 10 днів. Німецька влада арештувала керівників українських націоналістів. Далі була боротьба УПА на два фронти, але результату не принесла. Радянська влада після перемоги у Другій світовій війні приєднала до своєї території ще й Закарпаття. Відтоді теперішня України в повному обсязі стала частиною країни рад. Про автономію чи повноправність українців на своїй території мова навіть не велась. Це попри те, що за різними оцінками на фронтах Другої світової жителів України полягло близько 10 мільйонів. Втім замість перемоги, наша держава знову отримала радянську окупацію. Усі намагання української повстанської армії завершилися розстрілами, репресіями та таборами.
Україна для радянського союзу завжди була складною республіко. Весь спротив кремль придушував арештами, таборами та розстрілами. Попри це людей, які хотіли окремості ставало все більше. У шістдесятих роках яскраво спалахнула так звана опозиція тоталітаризму - шістдесятники. Як гриби після дощу з'являлися дисиденти. Василь Стус був ув'язнений, але не зламаний. І завжди Радянський союз терором боровся з вільнодумством. Українців масово вивозили на Сибір, садили до в'язниці, розстрілювали і всіляко знищували. Розпочате ще у 1917 році, те за що гинули повстанці, вдалося втілити у життя 1991 року. Україна стала незалежною. В'язниця народів розсипалася, але ідея масового поневолення - жива. Українці знову борються. Втім на цей раз пліч-о-пліч із усім світом.
