Біль та страх. 31 березня Буча була звільнена від російських загарбників. Бучанська громада перебувала в окупації 33 дні. Першими прийняли удар села Блиставиця, Синяк, Гаврилівка, Здвижівка, Луб‘янка, Мироцьке. 28 днів днів окупації ворог тероризував цивільне населення. Місто пережило тяжкий час. Вже рік деокупована Буча оговтується від російських монстрів.
У кінці березня 2022-го українські війська почали заходити у Київську область, частина якої була окупована росіянами. Після окупації ці міста стали символами злочинів росіян. Сотні вбитих людей, знищені і чорні будівлі, зруйновані мости.
Найдовша вулиця Бучі — Яблунська — майже місяць була лінією фронту під Києвом - з 3-го до 31 березня 2022 року. Війна прийшла на Яблунську з Ворзеля після того, як росіяни невдало висадили десант у Гостомелі у перший день повномасштабного вторгнення.
Росіяни зайшли у двір однієї з багатоповерхівок на Яблунській. Там вони застрелили місцевого чоловіка, який спитав у них "навіщо вони сюди прийшли". Цей розстріл цивільного 3-го березня став першою смертю на цій вулиці.
Російські штурмові частини десантників намагалися з Яблунської прорватися в Ірпінь і далі вийти до Києва. Спроби були марними і росіяни, зазнавши великих втрат у живій силі та техніці, втекли у Білорусь, звідки і пройшли до Бучі.
Яблунська, 144 - це символ "бучанської різанини". Всього на цій базі росіяни розстріляли 12 людей.
За інформацією Генеральної прокуратури України, у Бучі було вбито приблизно 700 цивільних. Ексгумували 422 тіла, а по всьому Бучанському району – 1173. 278 жителів Київської області вважаються зниклими безвісти.
Вокзальна - вже символічна вулиця для Бучі. 27-го лютого тут йшло декілька десятків російських БМД-2, БМД-4М, БТР-82, БТР "Ракушка", які сподівалися дійти до Ірпеня.Це були ті самі БМД, які стріляли у БРДМ на пам'ятнику афганцям в Бучі (насправді, за монументом ховався боєць тероборони, який вів по них вогонь).
У підсумку, якраз в районі перехрестя з Яблунською цю колону спалила тероборона, байрактари і артилерія ЗСУ.
Коли росіяни вдруге зайшли в Бучу 3-го березня, вони спочатку не знали про Вокзальну. Вираз обличчя російських офіцерів різко змінювався, коли місцеві показували їм ті фото із залишками техніки. Страх росіян повторити долю колони на Вокзальній вилився у те, що вони вирішили розстрілювати всіх, хто тут з'являвся.
Показовим випадком розстрілів саме тут є історія Ірини Фількіної - жінки з гарним манікюром, чиї фото після загибелі розійшлися по багатьох міжнародних медіа. Вона намагалася 5 березня доїхати додому на велосипеді і її останній шлях зафіксував український безпілотник. На відео видно, як жінка їде по Вокзальній зі сторони Ірпеня, а потім повертає на Яблунську, де її з кулемета одразу розстрілює російська БМД.
У Бучі загинули дуже різні люди. Хтось намагався вибратися з окупованої Бучі, як волонтерка Жанна Камєнєва, яка згоріла в мікроавтобусі з кількома сусідками і їхньою дочкою. Хтось йшов до родичів, як Ігор Санченко, який намагався провідати рідних.
Або ж Олександр Чумак, 26-річний ветеран "Азову", який намагався боротися з росіянами вже в окупації. Це чоловік у коричневій куртці зі зв'язаними за спиною руками.
Наразі 80% місцевих жителів повернулися у Бучу – це понад 40 тис. осіб. Місто має великі плани на відбудову та розвиток. Понад 3 тисячі об’єктів: житлових, соціальних, критичної інфраструктури були знищені чи пошкоджені росіянами. Тож процес відновлення, який розпочався практично з перших днів деокупації, триватиме.
До слова, у березні 2022 року 10-ти українським містам, серед яких Буча, Ірпінь, Гостомель, було присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».
