Юзепчук Віктор Іванович - травматолог Рівненської обласної дитячої лікарні. Однак з початком війни його діяльність дещо змінилася. Відтепер він ще й військовий медик.
Про це він розповів для газети "Вільне слово".
Попри те, що чоловікові вже за 60, він твердо вирішив, що хоче допомагати українським бійцям, що б там не було.
Саме тому в 2016 році долучився до першого медичного шпиталю імені Пирогова. Це добровільна організація медичних працівників, яка 8 грудня відзначила своє восьмиріччя. Розпочала вона свою діяльність в часи АТО. Коли були Іловайськ, Дебальцево, коли виникала гостра потреба в медичних кадрах...
Не зникла ця потреба і тепер. Ось нещодавно Віктор Іванович повернувся з найгарячішої точки фронту.
"Бахмут – наш біль... Руйнація будинків, житла. Немає води, світла, тепла. Але це можна відчути на власному єстві", - ділиться враженнями чоловік.
Попри те, що все життя він пропрацював дитячим лікарем, там, на передовій, здебільшого надає допомогу дорослим. Розповідає, що найчастіше ідеться саме про осколкові поранення військових.
Однак отримують травми і діти
"Якось привезли до нас хлопчика, якому було 1 рік і 1 місяць. Сашком звуть. Його покусав за обличчя собака. Там їх дуже багато голодних бігає. Звісно, хлопчик плакав. Ми надали йому допомогу, зашили рани. Іграшок не було. То хтось здогадався надути гумову рукавицю і зав’язати її. Яка це була радість для дитини! Він бігав з тією рукавицею і хвалився, яку він має іграшку", - ділиться щемливою історією лікар.
Неабияк Віктор Іванович захоплюється відвагою наших Героїв. Адже все, що вони роблять, відбувається на його очах:
"Пишіть про наших хлопців-героїв. Вони захисники Вітчизни, кожного з нас. Вони і нам, медикам, не дозволяють йти на передову. Самі витягують поранених з поля бою, бо знають, що ми маємо врятувати ще їхнє життя"
Яка це висока місія – рятувати життя... І цю місію Віктор Іванович Юзепчук несе уже більше 30 років. А з 2016-го ще й у місцях, де смерть чатує на кожному кроці.
