Як не назви - кращою не стане. Відтинок дорога, який проходить через чотири громади Рівненщини з кожного, хто нею користується, робить дослідника таємного та незвіданого. Вибоїни у кілька метрів, стовпи куряви та тотальне бездоріжжя це буденність людей, які щодня користуються дорогою від села Бистричі, що на Березнівщині до міжнародної траси Київ-Чоп. Понад сорок кілометрів водії долають майже дві години.
Хоч плач, хоч смійся, а їхати потрібно. Якщо Ви раптом із Березного захотіли виїхати на міжнародну трасу М06, це та що, Київ-Чоп, то навігатор Вам швидко намалює чіткий та короткий маршрут - трохи більше 40-а кіломентрів і всього година часу. А по факту
Кілометри вибоїн та незліченні хвилини мук із швидкістю не більше 30 кілометрів на годину. Починається відтинок, який місцеві охрестили дорогою жаху у селі Бистричі, Березнівської громади і суцільними вибоїнами тягнеться у напрямку міжнародної траси. Від бажаючих поділитися емоціями від місцевого атракціону немає відбою.
Відтинок дороги від села Бистричі, це частина державного шляху територіального значення Т 1812. Дорога на балансі та обслуговуванні держави. Розпочинається цей маршрут на Сарненщині, проходить через Березнівщину, Кореччину та закінчується у селі Федорівка на Гощанщині. Відтинок, через який до нас звернулися місцеві, пролягає через територію чотирьох громад. У Великих Межиричах кажуть, частину дороги у межах їхньої території ремонтували цього року своїми силами. Погоджуються, що ситуація критична.
Ми скільки могли, своїми силами, з підприємцями, від Федорівки до Світанку зробили. Зараз працюємо знову із бізнесом, щоб якось поліпити оті ями. Проведуть жнива агропідприємства, може ще, дасть Бог, якісь пара кілометрів підліпимо. Не думайте, що воно не пече і не болить. Особливо, якщо кожен день їздиш чи в Совпу, чи в Щекичин, чи до тої самої Федорівки, до траси, - голова Великомежирицької громади Оксана Слободенюк.
А це та сама дорога державного значення, але уже на території Соснівської громади, що на Березнівщині. Їхати звідси що у сторону траси, що у сторону Березного однаково жахливо, кажуть водії.
Місцеві туже не знають до кого і як звертатися. Кажуть, уся інфраструктура селища Соснове та навколишніх сіл, в тому числі й медична, прив'язана до колишнього райцентру Березного. Але як туди, за потреби, швидко дістатися - загадка.
Голова Березнівської громади нам розповідає, що має доволі обнадійливу інформацію.
Її будуть робити, я вам можу відразу сказати. Я розмовляв із губернатором, і з профільним заступником. Закінчують до Березного і переходять туди. До Бистрич включно. Так що більша частина дороги це Березнівська громада, - голова Березнівської громади Руслан Пилипчук.
В Службі відновлення та розвитку інфраструктури, де і відповідають за дороги державного значення в області, з прогнозами більш обережні. Кажуть, все залежить від того, чи будуть кошти. Минулого року місцями цю дорогу ремонтували.
Дорогу Т-1812 мали суттєво ремонтувати у 2022 році. Тоді під це передбачили майже 700 мільйонів гривень. Була уже компанія, яка розпочала підготовку до ремонту, але так і не приступила до основної частини - розпочалася війна. Наразі договір досі актуальний, уже шість разів укладалися додаткові угоди щодо зміни терміну виконання. Втім, фінансування на такі роботи немає. Разом із тим, у Службі відновлення радять місцевому бізнесу та громадам об'єднувати кошти і власними силами братися за ремонт. Є уже напрацьовані механізми. З свого боку обіцяють сприяти.
Якщо місцевий бізнес та громади, кажуть у Службі відновлення, зможуть знайти кошти для ремонту, то з великою імовірністю його зможуть провести ще цьогоріч. Якщо будуть надіятися лише на Службу відновлення, то ремонту можна і не дочекатися, адже подібних проблемних ділянок по області вдосталь.
