Владислав Зайченко працював старшим майстром лісогосподарської дільниці філії «Березнівське лісове господарство». А зараз служить в 1-й окремій бригаді спеціального призначення ім. Івана Богуна ЗСУ.
Про це повідомили у Поліському лісовому офісі.
11 лютого йому виповнилося 25.
25 лютого ми з хлопцями зібралися, поговорили і вирішили всі йти захищати країну. Ми одразу поїхали в Житомир, спочатку були в підрозділі територіальної оборони, зараз уже в Збройних силах. Колега мій теж пішов служити - Ярмолка Олег, зараз він на лікуванні в госпіталі.
Владислав пригадує, що не вірив у таку тривалу війну. Думав тоді, що все завершиться швидко. Тепер уже позаду виконані завдання на Київському, Херсонському, Харківському напрямках, біля міста Бахмут.
Ми змінилися, стали дисциплінованіші. Вдома прокидався - коли хотів. Ну, крім робочих днів. Зараз щодня все по графіку. З’явилося особливе відчуття цінності дружби, відповідальності перед іншими.
Тато Владислава теж на фронті. Обоє добровольці. Тато розвідник. Мама має невеликий власний бізнес. Волонтерить. Ще вдома чекає сестра Ольга, їй 18.
Владислав мріє повернутися до улюбленої роботи після перемоги. Каже, у війську здобув досвід, тому лісопорушникам тепер не позаздриш.
Про особисте Владислав віджартовується.
Не встиг дівчину знайти. Лишив би номер телефону, щоб ви написали і мені дівчата дзвонили. Але підозрюю, що будуть лісопорушники дзвонити - багато ми їх переловили, ображені.
