У Здолбунівській громаді з’явилося Дерево надії — символічне місце, присвячене військовослужбовцям, які вважаються зниклими безвісти. Локацію створили для того, аби нагадати: за кожним ім’ям стоїть родина, яка продовжує чекати та вірити у повернення своїх рідних.
Щоранку Ольга Драганчук прокидається з однією думкою — можливо, сьогодні з’явиться звістка про її чоловіка — Олексія Драганчука. Уже три роки він вважається зниклим безвісти. Попри час і невідомість, жінка продовжує вірити, що одного дня він таки повернеться додому.
Мобілізували чоловіка. Пішов на навчання в Житомир, побув там рівно місяць і відразу відправили на нуль. Був перший вихід і після того я отримала сповіщення про зниклого безвісти, — дружина безвісти зниклого Ольга Драганчук.
На чоловіка вдома чекає мама, тато, кохана дружина та двоє донечок. Вони усі вірять та сподіваються: він повернеться.
Ми всі віримо і всі ждемо. Якщо немає жодної інформації, то це завжди є позитив і не тільки в цьому, тому що віра це велика сила і як то кажуть, мами серце і серце дружини воно відчуває те, що він живий, він десь є, але наразі ми чекаємо та віримо, — дружина безвісти зниклого Ольга Драганчук.
Історія Ольги — одна з багатьох. Саме для таких родин у Здолбунівській громаді відкрили Дерево надії. Воно стало символом підтримки людей, які щодня живуть в очікуванні звістки про своїх рідних. Ольга Сташук теж живе надією, вона уже понад рік шукає батька своїх двох доньок. Каже, це місце для неї стало по-особливому важливим.
Ще минулого літа я близько пів року її носила в собі десь там в голові поки не вирішила все-таки звернутись до нашої місцевої ради із заявою про створення саме дерева. Чому саме дерева, тому що воно мало уособлювати живе місце. Це не мав бути якийсь меморіал чи пам'ятник, тому що зниклі — це не загиблі, — ідейниця Дерева надії Ольга Сташук.
Дерево Надії облаштували у Здолбунові на знак підтримки сімей зниклих безвісти захисників. Тут кожен охочий може зупинитися, згадати воїнів та висловити підтримку їхнім рідним, — додає Ольга Сташук.
Тут головне прийти поруч і, щоб людина відчувала, що ось біля нас є, щоб суспільство пам'ятало і я б хотіла, щоб кожен хто проходить повз зупинився хоч б на хвилину і згадав завдяки кому ми маємо сьогодні і завдяки кому ми маємо завтра, — ідейниця Дерева надії Ольга Сташук.
Це Дерево надії стало символом незламної віри у те, що кожен захисник повернеться додому. А ще — нагадуванням для всіх нас про людей, які щодня живуть в очікуванні та не втрачають надії на добру звістку.
За офіційними даними, у Здолбунівській громаді близько ста сімей продовжують чекати звісток про своїх близьких.
У громаді переконані,такі місця важливі не лише для родин зниклих безвісти, а й для всього суспільства. Адже пам'ять, підтримка та увага допомагають людям не залишатися наодинці зі своїм болем і продовжувати вірити у найкраще.
