Соціальні мережі стали невід’ємною частиною щоденної реальності. Вони впливають на спосіб спілкування, навчання, роботу і навіть на формування громадської думки. Сьогодні складно уявити день без перегляду стрічки новин або повідомлень у месенджерах.
Звісно, соцмережі значно полегшили наше життя. З їхньою допомогою можна спілкуватися, працювати і навчатися з будь-якої точки світу, вони створюють усі можливі умови для вираження власного «Я», а також стають голосом багатьох людей, яких об’єднує спільні горе чи проблема. Водночас зараз дедалі частіше починають говорити про ризики, які приховує цифровий простір.
Перше, що спадає на думку, це звісно залежність, яка формується непомітно. Гортання стрічки Instagram, TikTok може тривати годинами. Короткі відео, як-от Reels, Shorts та ролики TikTok – легкі для сприйняття, тож здебільшого користувачі дивляться їх, аби відпочити та відволіктися від щоденних проблем. Це сприяє викиду дофаміну, який зокрема відповідає за відчуття задоволення і є дуже важливим у формуванні залежності.
«Речі, які викликають звикання, вивільняють набагато більше дофаміну в мозок. Що більше ми активуємо цю реакцію інтенсивного задоволення в соціальних мережах, то більше ми цього прагнемо. Повторювана дія стає менш захопливою, і в підсумку нам потрібно більше, щоб отримати те саме задоволення, яке ми отримували раніше з меншою кількістю», – пояснює психіатриня зі Стенфорду Анна Лембке.
Залежність від коротких відео призводить до підвищення рівня заздрості. Це збільшує схильність до соціального порівняння та негативних емоційних станів. Як часто ви натрапляєте у соцмережах на «успішний успіх» у 20 років, коли самі у цьому ж віці ще навчаєтеся в університеті? Або на прекрасні відео чи фото з подорожей, під якими написано «Звичайний мінімум», водночас як ти просто намагаєшся зараз вижити. Таке постійне порівняння з іншими може призвести не тільки до заздрощів чи негативних емоцій, а й до серйозних психічних розладів.
Наступною небезпекою стають фейки та інформаційні маніпуляції. Інформацію в соцмережах не можна швидко перевірити. Для цього варто докласти певних зусиль: перейти на сторінку людини, яка її опублікувала, переглянути автентичність профілю (наявність фото, дописів, списку реальних друзів). Якщо мовиться про стороннє покликання на сайт, то його також треба перевіряти (назву й адресу ресурсу, власників, як давно працює сайт і який контент там публікують).
У соцмережах активно працюють боти, основне завдання яких – поширити інформацію, зробити її популярною та актуальною. Вони задають тренди, які потім можуть підхопити й ЗМІ. Пересічні люди, у яких немає часу розбиратися, правда це чи ні, можуть подумати, що оскільки щось популярне, отже, воно правдиве. Про цю небезпеку застерігає британський журналіст, спеціаліст із медіа та пропаганди Пітер Померанцев.
«Сьогодні боти, тролі та кіборги, – пише автор у книжці «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності», – можуть створити симуляцію громадської думки, підтримки або ненависті, підступнішу, всеохопнішу, ніж старі ЗМІ».
У соцмережах апелюють не до фактів, а до емоцій. Саме цим і користуються творці дезінформації: обирають емоційний тригер, вивчають людей та посили, формують на основі цих даних емоційні повідомлення та закидають їх на цільову авдиторію. Як зазначає головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський, якщо спершу їх можуть поширювати боти, то потім авдиторія заводиться, дезінформатори притихають і хвиля несеться сама по собі.
Остання ж небезпека, яку містять соцмережі, стосуватиметься підлітків. А саме кібербулінгу, який активно почав розвиватися з їхнім виникненням. Кібербулінг – це систематичне цькування та вчинення насильства із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися не лише у соціальних мережах, а й у месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах. За даними ЮНІСЕФ, в Україні кожен п’ятий підліток визнавав себе жертвою онлайн-знущань, а кожен десятий – регулярно брехав батькам або друзям про час, проведений у соцмережах. Зазначають про 5 основних причин, чому діти вдаються до такого:
- потреба кривдника відчувати себе сильнішим за когось;
- жага популярності;
- низька самооцінка та бажання самоствердитись;
- неусвідомлення дитини, що його чи її дії комусь шкодять;
- відсутність співпереживання та емпатії.
Наслідки ж проявляються на усіх рівнях – психологічному (засмученість, злість, депресія), емоційному (сором, сум) та фізичному (втрата сну, апетиту тощо).
Отже, можна зробити висновок, що соцмережі справді мають і переваги, і недоліки. Наразі ж важливо одне:
- розвивати критичне мислення,
- перевіряти інформацію,
- обмежувати час перебування онлайн
- дбати про власне психічне здоров’я.
Оскільки лише відповідальне ставлення до цифрового простору дасть змогу мінімізувати його ризики та використати переваги на благо суспільства.
