240 кілометрів містами Донбасу за добу.
Журналістка ITV media group Вікторія Левчук виїхала із Донеччини у Рівне у перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Через три місяці вона у справах відвідала Донбас і розповіла свої враження від поїздки.
Дорога
На Донбас добиралась із Києва разом із волонтерами із Донеччини. Виїзд із Києва був о 6 ранку, о 16 годині перетнули межу Дніпропетровської та Донецької областей. За 10 годин дороги спілкувались на різні теми. Основна – війна.
Я сподіваюсь, що мій дім вистоїть і мені буде, куди повертатись, - говорить водій Андрій. – Якщо, не дай Бог, росіяни окупують моє рідне місто, то в окупації ніколи жити не буду. Взагалі із росіянами поряд не одне покоління українців жити не зможе.
Андрій розповідає, що був очевидцем ракетного обстрілу залізничного вокзалу Краматорська. Каже, після цього прийняв рішення залишити домівку і виїхати до Києва.
В гостях добре, а вдома краще, - каже колега Андрія Руслан. – Сьогодні вперше за півтора місяці буду ночувати у рідному домі.
Дорогами Донеччини проїхали міста Покровськ, Добропілля, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка. Кінцевий маршрут на цю добу – місто Бахмут.
Пустка
Усі ці міста я об’їздила, працюючи журналістом на Донбасі. Тому зараз дуже відчула контраст між життям до 24 лютого і нинішнім. Війна тут дихає із обстріляних будівель, порожніх вулиць, забитих тирсоплитами вікон.
Після 18 години вулиці міст майже порожні, до настання комендантської години люди спішать дістатися дому. Курсують поодинокі автівки таксі, але за межі міста уже не виїдеш – таксист має встигнути повернутись назад до 20 години.
Місто, до якого мене підвезли волонтери – Дружківка. На годиннику 18.00. До Бахмута майже 50 кілометрів. Вартість проїзду на таксі – 1200- 1500 гривень, однак усі служби відмовляються їхати через пізній час. На фоні перспективи ночувати на порожній вулиці під звуки сирени повітряної тривоги, активізую пошуки. На щастя, вдається знайти автівку за цілком пристойну ціну - 800 гривень.
Бахмут
Бахмут – місто, де я прожила останні три роки. О 19 годині поряд із будинком – вже зачинені магазини, на вулиці жодної людини. На дверях бачу оголошення про необхідність дотримання світломаскувального режиму під час комендантського часу. На вулиці сутеніє, світла у вікнах немає і невідомо, скільки людей є у під’їзді будинку, чи взагалі вони є і, можливо, я тут взагалі одна.
Близько 22 години починають доноситись звуки обстрілів. Мобільний зв'язок ледь дихає, заходжу з енного разу в інтернет, читаю: «Бахмут обстріляли імовірно касетними ракетами (смерч)».
Звуки обстрілів чути впродовж усієї ночі та ранку. Потроху починаєш звикати. Вдень о 13:30 черговий авіаудар по магазину будматеріалів. У соцмережах пишуть про 5 загиблих…
Дорожні розмови
Дорогою на Покровськ, який за 90 кілометрів від Бахмута, у мікроавтобусі слухаю розмову 70-річної бабусі.
Собачку довелося залишити на сусідів, донька сказала терміново виїжджати сьогодні. Як він там буде без мене.
Жінка каже, має двох синів. Один живе в «ЛНР», інший у росії.
Зі старшим посварилася ще у лютому. Кажу: чого ваш рускій мір до нас лізе. Дайте нам спокійно жити на своїй землі. Тепер не спілкуюся із тим любителем путіна. Ой, чи, може, тут в автобусі є його прихильники і здадуть мене?
Пасажири мікроавтобуса дружно:
Ні, нема таких!!!
Водій включається в розмову:
Кажуть вони, що Маріуполь відбудують. Он вже Горлівку «відбудували»: злидні, безгрошів’я та безробіття.
Покровськ
Покровськ – останнє місто Донеччини на шляху до Дніпра. У порівнянні із іншими містами Донбасу тут відносно вирує життя. Працюють магазини, пекарні, ринок, автозаправки.
На вулицях міста багато перехожих та автівок. На звуки повітряної тривоги люди особливо не реагують. Про те, що поряд війна нагадують поодинокі розбомблені будівлі та вікна і вітрини, забиті тирсоплитами.
На алеях міського парку порожньо. Каруселі та гойдалки не працюють. Поодинокі перехожі минають парк, поспішаючи у справах.
На фоні відносного спокою вранці 25 травня місто здригається від ракетного обстрілу. ДСНС повідомляє про поранення 5 цивільних осіб, пошкодження 6 будівель Укрзалізниці, вантажного автомобіля, 7 легкових автомобілів. Руйнувань зазнали десятки багатоквартирних та приватних будинків, комунальний заклад міста…
Враження
Міста Донбасу ніби застигли у тривожному очікуванні. Безжальний і підлий «рускій мір» не планує їх щадити. Будинки, які мали б помирати від старості, сьогодні помирають від ракет та «градів». Квітучі парки та міські алеї не чують щасливих дитячих голосів. А люди, які до 24 лютого тут будували, планували, працювали, змушені втікати від рашизму у різні куточки України та світу. А ті, хто залишився, щодня відчувають на собі смертельну загрозу у вигляді потворного «руського міра»…
Бахмут. Фото О.Дяченко
Бахмут. Фото П.Кириленко
Покровськ. Наслідки ракетного удару 25 травня
