«Або світ прийме таким мене, як я є, як мене народила мати — або вб'є, знищить мене. Але я — не поступлюся!”. З таким девізом жив Богдан Семенчук. Футболіст, волонтер, підприємець та військовий. Без бойового досвіду, маючи за плечима лише два роки служби у поліції, Богдан не вагаючись опинився у самій гущі та хаосі війни. Він загинув у своєму першому бою. Його група потрапили у засідку. Богдан прикрив собою побратимів. Загинув як герой. У Березному, аби пам'ять про сина жила, батьки організували футбольний турнір.
Рідні, друзі, побратими та жителі міста Березне в скорботі згадують свого земляка Богдана Семенчука. Він загинув, коли йому було 28 років, в перші тижні війни на Київщині. 2 липня перед входом на стадіон Колос, на території березнівської ДЮСШ та спортінтернату відкрили меморіальну дошку.
Місце не випадкове, Богдан із дитинства не розлучався із м'ячем. Є вихованцем березнівської ДЮСШ, зіграв чимало поєдинків у складі місцевої футбольної команди "Случ". Батьки згадують, звістка про повномасштабне вторгнення застала Богдана закордоном. Він як підприємець займався перевезенням людей. Мама попросила сина не поспішати додому, але Богдан уже прийняв рішення.
І він мені написав смс, я досі його зберігаю, він написав мені, мамо, ти що смішна? Як це? Війна в країні, зараз не до заробітків, не до бізнесу - війна в країні, - мама Богдана Семенчука Алла Семенчук.
Завантаживши закордоном гуманітарною допомого автомобіль, Богдан повернувся на батьківщину. Усе, що привіз із собою відразу доправив до батька. Той із добровольчим підрозділом УНСО перебував на Житомирщині. Саме тато першим дізнався про бажання сина.
У мене не було вибору, він мене поставив перед фактом, що, тато або ти береш мене до себе, а ні, я йду у другий підрозділ. Може я неправильно зробив, але я, як батько хотів, щоб він був біля мене. Я б йому щось показав би чи прикрив би навіть, - батько Богдана Семенчука Юрій Семенчук.
Бойового досвіду у Богдана не було. За плечима мав лише два роки служби у патрульній поліції Рівного. Напочатку березня 2022 року без будь-якої військової підготовки, тоді просто було не до цього, Богдан опиняється у підрозділі УНСО поруч із батьком. На той момент базувалися уже на Криворіжжі. 12 березня підрозділ отримав завдання висуватися на Високопілля, що на Херсонщині. Відділ батька пішов, відділ сина залишився на базі.
Прийняли бій, спалили 4 БМП, побили трохи їхню піхоту їхню. Поступила інформація, що нас оточують у Високопіллі цьому, - батько Богдана Семенчука Юрій Семенчук.
Рятувати з оточення батька пішов і син. Він разом із побратимами наштовхнулися на росіян. Зав'язався нерівний бій, який був перший для Богдана. Група отримала наказ відступати. Богдан прикривав відступ побратимів. Вони усі врятувалися. Він загинув під селом Свободне на Херсонщині.
Він був кулеметником, він вирішив прикрити побратимів і зберегти більше особового складу. Втекти можна було. Кинь зразу, як бачиш таке діло, то втікай зразу і все. Він так не зробив, він залишився самий крайній. Через те хлопці й дякують, - старший лейтенант, побратим Богдана Семенчука Владислав Зайченко.
Тіло Богдана ще близько двох тижнів батько не міг забрати із поля бою. Постійно над головою свистіли кулі. Та все ж героя вдалося гідно поховати на малій батьківщині у Березному.
Він загинув як герой захищаючи Україну і прикриваючи наші спини.
Цьогоріч Богдану Семенчуку мало б виповнитися 30 років. У пам'ять про сина батьки організували футбольний турнір. На початку подарували ігрові футболки для гравців ДЮСШ-Березне. Тренує юнаків, як і багато років тому Богдан Рудик, цей наставник вчив гри у футбол і Богдана Семенчука. Мама й тато загиблого героя хочуть аби вид спорту, який безмежно любив за життя їхній син, щороку допомагав згадувати яким був їхній Богдан. Вшанувати пам'ять приїхали команди, за які свого часу грав герой. Це "Маяк" із Сарн, "Сокіл" з Садового та колектив з села Мирне, що на Березнівщині. Долучилася і "Калина" з Бугрина.
Грав за Маяк, за Сокіл, ну, на жаль, не грав тільки за Калину, але вони відразу відгукнулися і цей склад команд був заздалегідь уже відомий. Це захисник України, це людина завдяки якій ми маємо можливість спокійно жити, грати у футбол, - виконавчий директор РОАФ Олег Кучер.
У підсумку, перемогу у першому турнірі пам'яті Богдана Семенчука у серії пенальті виборов сарненський "Маяк". Другими стали гравці із Мирного, третє місце у Сокола і замкнули квартет футболісти Калини з Бугрина. Батьки планують, що такі змагання стануть традиційними для Березного. А пам'ять про їхнього сина житиме у серцях людей, які його знали, поважали та любили.
