ЗЦікавості до життя не втрачають. Мова про дідусів та бабусь з села Висоцьк, що на Сарненщині, які проживають в будинку престарілих. Також тут свій прихисток знайшли і переселенці зі сходу, які через війну змушені були покинути свої рідні помешкання і переїхати на Рівненщину.
Не втрачають жаги до життя. Це пані Оксана. Вона приїхала з Сарненського району. Уже більше року пенсіонерка живе у будинку престарілих у селі Висоцьк. Розповідає: опинилася тут, бо вдома за нею вже не було кому доглядати.
Я жила останнім часом у племінниці. Поки вона могла турбуватися, а там в мене руки і ноги стали боліть, вона знайшла мені місце, і так я тут опинилася. Дякую Богу, що ще є такі будинки і дякую людям, що вони за нас турбуються, дають все, що нам треба поки: маєм снідать, обідать, вечерять, - підопічна Оксана
Люди, які проживають тут, потребують цілодобового догляду та постійної допомоги. Пан Григорій на інвалідному візку більше 10-ти років. Чоловік без двох ніг, проте завжди усміхнений та активний. Інколи допомагає підмітати на території закладу. Цю установу він називає рідною домівкою.
Я вже тут живу більше 10-ти років. Кормлять, доглядають. Все, як вдома, - підопічний Григорій
Такі історії тут непоодинокі. Окрім пенсіонерів із району, двері центру відкриті і для людей зі Сходу. Зокрема пан Микола приїхав до будинку престарілих у селі Висоцьк із Харківщини. Він лишився без даху над головою через війну.
На кухні робота теж кипить. Харчування у будинку для літніх людей чотириразове. Ось приклад меню на обід: борщ, рисова каша, котлета та компот. Кухарки кажуть: готують чи не щодня щось різне.
Деруни, пельмені, голубчики, оладки які-небудь, супчики, борщики..., - кухарка Марія Кошин
Двері центру для літніх людей у Висоцьку відкриті вже майже 13 років . Наразі тут проживає 30 людей. Для них персонал та адміністрація закладу прагне створити домашні комфортні умови. За словами директорки закладу, єдиною проблемою є відсутність на балансі Центру надання соціальних послуг автомобіля для важкохворих. Адже бувають випадки, коли підопічних потрібно везти до районної лікарні. Але робити це немає чим.
Кожен тиждень в Дубровицю їжджу, плачу 600 гривень, наймаю хлопців, хлопців зараз проблема найнять. Якщо людину мені треба завезти в лікарню, там на УЗІ, бо в нас УЗД немає кабінету, аналізи в нас є всякі, то 600 гривень треба платить. Плюс і ще на коляску треба людина, з коляскою поставить в машину, - в.о. директора КУ ЦНСП Висоцької сільської ради
Попри це, працівники закладу для мешканців будинку престарілих намагають створити всі необхідні умови, аби кожен і кожна почувалися як вдома. Не відчували себе чужими та одинокими. І, на щастя, їм це вдається.
