Тисячі подоланих кілометрів. Тони гуманітарної допомоги та сотні доставлених автомобілів. Волонтери продовжують працювати задля нашої швидкої перемоги. Вони теж воюють, проте на іншому фронті. Як змінилися потреби військових у порівняні із 14 роком та чому не уся робота волонтерів посильна навіть чоловікам?
Подолати більше трьох тисяч кілометрів за одну поїздку та не стуляти очі впродовж більше ніж двох діб. Для когось це може видатись нереальним. Та ось для волонтерів це вже звична справа. Адже часу на відпочинок немає. Особливо коли мова йде про повернення тіл загиблих захисників додому.
Часом знайти водія, який зможе керувати рефрижератором складно. У першу чергу, через те, що не всі до цього готові. На момент виїзду водії ще не знають плану руху. Кілометраж, який доведеться подолати може змінюватись буквально щохвилини. Під час останньої поїздки Валерій та Олександр проїхали Україну вздовж і впоперек. Вони перетнули 17 областей. Проїхавши тисячі кілометрів, вдалося повернути додому тіла 19 захисників, які до останнього мужньо боронили нашу землю. Доставляти тіла полеглих військових, волонтери почали відносно нещодавно - на весні. До того, починаючи з 14 року вони відвозили усіляку допомогу.
Ось так, під час своєї першої поїздки на Схід України Олександр Гребенюк пройшов бойове хрещення. Пригадує, у 14 році українські військові були голі і босі. Аби забезпечувати захисників найнеобхіднішим, тоді включилися волонтери. У той час свою діяльність і розпочала громадська організація "ДАР". Волонтери кажуть, що нині потреби військових докорінно змінилися.
Зараз акцент стоїть на забезпеченні військових вартісними речами, які наші захисники самостійно придбати не можуть. Під час останньої поїздки волонтери окрім оснащення, доставили захисникам легковий автомобіль та карету швидкої. Зазвичай волонтери намагаються спланувати маршрут таким чином, щоб залишити автівку на останній локації, після того, як віддають усі передачі нашим захисникам.
Для українських волонтерів немає нічого неможливого. Але навіть вони часом відчувають вигорання. Проте один дзвінок може швидко повернути у стрій.
Зараз, як ніколи важливо всьому світу ще сильніше об'єднатися та дотиснути ворога, який тримається з останніх сил. Кожен має продовжувати воювати на своєму фронті, адже попри війну, бути в строю це вже перемога.
