Вараш - місто, яке від початку війни стало прихистком для багатьох переселенців. У пошуках безпеки, у ньому оселилися люди з Херсона, Краматорська, Києва та інших регіонів держави. Вони облаштовують свій побут та намагаються працювати за фахом. Серед вимушенопереміщених осіб є чимало медиків, нині вони знайшли нові місця роботи та як і раніше продовжують рятувати людські життя.
З початку бойових дій я приїхала сюди з м.Києва, десь на 4-тий день… Евакуація, евакуаційний потяг, у нас були обстріли… Коли почались вибухи, так як і скрізь, так от і приїхали… Коли це все почалося, майже весь цей час, який я знаходилась у Херсоні, я знаходилась на роботі. Дуже довго наважувалась на це все, і в один момент просто зібралися і поїхали
Цих людей об’єднує бажання жити та працювати на благо України, а ще – усі вони наразі внутрішньо переміщені. Хірург, неонатолог, педіатр, фельдшер, - вони вимушено покинулися свої домівки та сьогодні працюють тут, у Вараській багатопрофільній лікарні.
Колектив хороший, директор привітна, завідувач хірургії. Дуже позитивно поставились до того, що в них нова людина, - лікар-хірург Тарас.
Тарас Миколайович спеціалізується на загальній хірургії та ультразвуковій діагностиці. За плечима 15 років стажу, вища кваліфікаційна категорія в хірургії та 1 категорія по УЗД.
Коли приходять на роботу нові лікарі, це тільки позитив. Вони заряджають новою енергією, заставляють придивитися, прислухатися і вони прислухаються до новинок, які є в нашому закладі, - керівниця медзакладу Тетяна Латишенко.
У приймально-діагностичному відділенні зараз працює киянка Наталія.
Добре прийняли, працюється. Пацієнтів вистачає, цікаво. Я як педіатр, але приймаємо і дорослих з різними патологіями, це і неврологічні, і кардіологічні, і інфекційні. Для мене це як практика, додаткове навчання, - лікарка-педіатр Наталія.
У здоровпункті ПТУ РАЕС нині працює Валерія. Вона родом Херсона, там набувала досвіду фельдшера виїзної бригади швидкої допомоги.
Насправді, думки про те, щоб виїхати виникли не одразу. Але в якийсь момент зрозуміла, що краще виїхати. Коли виїжджали, місто було окуповане, проїжджали російські блокпости, нас сильно перевіряли, - фельдшерка здоровпункту Валерія.
Війна змінила життя багатьох людей. Доводиться пристосовуватися до нових умов, підійматися і далі йти.
Я переживаю війну вдруге. Перший раз переживала війну у 2014 році, - лікарка-неонатолог Ірина.
Ірина приїхала з Краматорська. Важкий досвід роботи під час війни прийшов в (слайд центру) Донецькому Обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Для порятунку людей там організовували санавіацію.
Сирени нас не лякають, знаємо як евакуюватися, як надавати допомогу породіллям і новонародженим, як організувати безпечний вихід. На досвіді знаємо як все робити швидко та якісно, - лікарка-неонатолог Ірина.
Сьогодні усім їм хочеться додому, але розуміють - поки це неможливо.
У нас там робота, дім, друзі, сім’я, хочеться туди, але тут тоже добре, - лікарка-неонатолог Ірина.
Очільниця Вараської лікарні каже, у медзакладі завжди раді підтримати колег.
Треба підтримати людей, які змушені переселитися. Їм важко в любому випадку, втратили не тільки роботу, а й друзів, місце проживання,все. Чим ми можемо підтримати? Не тільки фінансово, а й давши роботу. Вони залюбки працюють, із задоволенням, з усією віддачею. Люди, які втратили роботу і не мають за що жити, вони цінують те, чого нас ця війна навчить. Цінувати те, що маємо, - керівниця медзакладу Тетяна Латишенко.
