Пішки через кордон до Польщі по автівки для ЗСУ. Волонтери із Рівного привезли дві одиниці транспорту для потреб українських військових. Здавалося б, потрібно лише доставити автівки, та насправді не все так просто. Про те, з чим волонтерам доводиться стикатися у поїздках, розповість Дарія Солодовник. Вона повернулася із однієї з таких подорожей.
О пів на третю ранку, а рівненські волонтери вже не сплять. Вони їдуть у Польщу, по автівки для наших захисників і ще не підозрюють що на них чекає. Перший сюрприз - кілометрові черги із охочих потрапити до Польщі. Ускладнили ситуацію автобуси, які підвезли сотні паломників-хасидів. Але волонтери бачать ціль, і не помічають жодних перешкод.
Далеко не вперше волонтери перетинають кордон через піший перехід. Тому готувалися то годинної черги. Однак потрапити у Польщу виявилось більше ніж того хотілось. Під час перетину кордону волонтери прийняли рішення, одному із команди, залишитися в Україні. Тож далі Валерій і Олександр ідуть двоє. Перше завдання у Польщі - знайти паркінг, на якому і чекають автівки. Після годинної прогулянки - доля волонтерам усміхнулася.
Авітівки є. Визначившись, хто яким транспортом керує, волонтери готові їхати. Однак не все так просто. Численні спроби завести броньований автомобіль не увінчалися успіхом. А намагання самотужки зрушити з місця восьмитонник - провалилися. Однак запасний план дій все ще є. Із його втіленням допомогли поляки, які й працюють на паркінгу - поділилися буксирувальним тросом. Усі затамували подих....Таки вдалося. Бронеавтомобіль на ходу.
Віддячивши сусідам-полякам, вирушаємо. Попереду найбільш відповідальний момент поїздки - перетин кордону. Адже невідомо, що може чекати на волонтерів. Та і тут пощастило. Наступна зупинка - найближча заправка. На якій водій Валерій таки наважився заглушити двигун.
А потім пожалкував про це. Бо знову довелося шукати допомоги у попутників. Які на щастя, виявилися запасливими. Їдемо далі. Дорога не легка, адже транспорт із правим кермом, що викликає деякі незручності.
Кожні 100 кілометрів волонтери зупиняються, або долити бензину. Під час чергової паузи, додалась ще одна проблема. Чергову несправність помічає волонтер Івана Полюхович у доволі не звичний спосіб.
На кожній заправці волонтери добряче запам'ятовувались попутникам. Щонайменше через габарити бронеавтомобіля, який викликає зацікавленість. Цього разу у військових, які попросили про допомогу. У них як виявилось теж проблеми із транспортом. Однак спочатку зрушуємо восьмитоний автомобіль з місця, а тоді допомагати. Солідарність водіїв в Україні - на найвищому рівні. У дорозі вдалося з'ясувати, що від початку повномасштабного вторгнення бронеавтомобіль волонтери перевозили вперше. Покупка броньовика за 13 тисяч фунтів не обійшлася без допомоги українців, які мешкають у Англії та Португалії.
