Сьогодні Україна відзначає не лише 31 річницю незалежності, а й пів року героїчного протистояння окупантам. Війська російської федерації гучно кричали про взяття Києва за три дні, однак тоді вони ще не знали яке на них тут чекає пекло.
24 лютого. росія напала на Україну. Перші удари окупанти завдали по центрах воєнного управління, аеродромах та військових складах в Харкові, Києві, Дніпрі та інших містах. Збиті з пантелику українці прокинулись від вибухів та дзвінків рідних. Від слів "росія напала" люди мало не втрачали свідомість. Усі довкола говорили що ми не маємо шансів. Але Україна вистояла. За декілька днів вдалося завести мотор волонтерства. А вже зараз ми дивуємо увесь світ тим оснащенням, яке можемо придбати за кошти українців. Наймасштабніший збір - 600 мільйонів гривень на байрактар. Натомість його нашій державі надали безкоштовно. А за зібрані кошти придбали не менш необхідне обладнання.
росія хотіла взяти Київ за три дні. Однак недолугі окупанти провали і план А і план Б. Всі їх дії закінчуються тим, що вони назавжди залишаються в українському чорноземі. За пів року боротьби ми усім продемонстрували свою міць та незламність.
Українці ще в перші дні війни довели, що чинити опір можуть навіть без зброї. Люди голіруч зупиняли танки окупантів та не пускали їх у села і міста. Тим самим демонструючи що руському міру тут не місце. Українці готували пекельні коктейлі, аби палити ворогів. Фермери забирали техніку окупантів. Та у 2022 році масштаби війни зовсім інші. І без якісного озброєння, вибивати ворогів врази складніше. Однак про перемогу України тепер говорять без перестороги, адже після появи важкого озброєння у арсеналі ЗСУ, ворог почав зазнавати більш значних втрат.
Минуло пів року повномасштабного вторгнення. За цей час українці згуртувалися, вони продемонстрували свою готовність до будь якого розвитку подій. Наш народ показав всьому світу що означає єдність та що таке жага до свободи. Тепер, справа за країни-друзями, які повинні мають допомогти знищити ворога. Щоб війна не повторилася ніколи знову. Щоб діти жили під мирним небом, щоб знову чули шкільний дзвінок та сідали за парти, щоб більше ніколи не доводилось збирати хліб із замінованих полів. Шлях до перемоги тернистий, проте він не за горами.
