Олена на псевдо «Гроза» — з Рівненщини. Вона— мама трьох синів, вона не шукала героїзму. Вона шукала, де може бути корисною.
Її історію розповіли у 104 бригаді тероборони ЗСУ "Горинь".
«Ще до повномасштабного вторгнення думала про волонтерство, після підриву греблі Каховської ГЕС — вирішила остаточно. Але на той час була вагітна. Час прийшов пізніше», - ділиться Олена.
У 2025 році Олена просто прийшла в 104-ту, без гучних слів, без «підкажіть, куди краще». І сказала: «Я вирішила».
«Я не уявляла, що таке армія. Я прийшла з одним питанням — чи я тут взагалі можу бути корисною?» - каже Гроза.
Гроза за освітою юрист, в армії вона знайшла своє місце там, де найважче, — у роботі з родинами загиблих і зниклих безвісти.
«Документи. Службові розслідування. Виплати. Дзвінки матерів, які не припиняють вірити", - зазначає військовослужбовиця.
Її робота — це не папери, це – люди. Це біль, який не завжди можна зняти, але можна не залишити людину сам на сам із системою.
У підрозділі Олену називають Грозою, бо вона не відпускає питання, поки не розбереться до кінця.
«Для мене це не «чиясь проблема». Це — відповідальність».
Вдома на неї чекають троє синів — Матвій, Владислав та Олександр.
«Коли країна горить — не всі тримають зброю. Але кожен, хто тримає на собі частину цієї війни, — у строю», - наголошує Гроза.
