Йому лише 11-ть, але він пережив те, до чого не готові багато дорослих. Історія Богданчика із Гостомеля розчулила чи не усю країну. Щоб врятувати сина, матір довірила його знайомим, які - втікали із "гарячої точки". Та за певних обставин вони змушені були залишити його в Рівному самого.
Ми были дома и ничего не включали. Свет не включали. Ну иногда плиту включали.
Такими пригадує свої останні тижні перебування в Гостомелі 11-річний Богданчик. Бої в його селищі, почались у перші дні повномаштабної війни і не припиняються досі. Рашисти почали гатити по мирному населенню. Тому, щоб врятувати сина з "гарячої точки" матір попросила знайомих вивезти його в безпечне місце.
Мы приехали сначала в Киев. В Киеве там не очень часто бомбят.
Бомблять та стріляють. Ці слова не для дитячої повсякденної лексики. Однак відтепер Богдан повторює їх часто. Вже з Києва його перевезли до Рівного. Утім люди, з якими він втікав - не могли забрати його з собою, бо їхали закордон. Тому вирішили шукати прихисток у Рівному.
Мені сказали, що має приїхати хлопчик. Йому 11-ть років, з Гостомеля. Я навіть і не думала, а розуміла, що треба терміново його забирати, - Таліна Зайчук опікунка
З цього моменту Богдан опинився в родині Таліни та Віталія. Подружжя забезпечило хлопчика усім необхідним: речі, їжа, хороші емоції, а головне - мобільний телефон. Який дає хоч маленьку зачіпку зв'язатися із його рідною мамою та сестрою, які залишились в Гостомелі.
Як мама, чи немає ніякої звістки від мами. Звичайно він цікавиться цим. І також сестрою цікавиться. Телефонувала вона чи ні. Він постійно запитує, - Віталій Зайчук опікун
Він мені каже що перших два дні було сильно страшно. Що стріляли. А каже на третій день вже привик. Але каже найстрашніше було коли зайшло 8 російських солдат до них додому і поставили всю його сім'ю на коліна, забрали телефони і все побили, комп'ютера це каже найстрашніше було, - Таліна Зайчук опікунка
Богдан розуміє, що таке війна і що через це вони із родиною опинились за сотні кілометрів один від одного. Але попри це хлопчик продовжує насолоджуватись дитинством. Вже має друзів у дворі з якими грає у футбол. Та бавиться із домашніми тваринами тимчасової родини - це дві собаки.
Одна большая. Изначально она меня гавкала. Потом хозяин этой собаки ми с ним подошли и она там была. Она облизала мне руку. Маленькая из самого начала она меня полюбила, - Богдан Шевченко втік із Гостомеля
Зв'язок із рідними частково вдалось відновити. Зателефонувала його тітка та 16-річна сестра Іра. Життя кардинально змінилось не лише у Богдана але і в його тимчасовї родини.
Він вніс такий позитив. Дуже позитивний момент в тому плані, що це дитина цій дитині стараємось якісь позитивні моменти віддати. І від дитини, це дитя і від нього віє сонцем, - Віталій Зайчук опікун
Вони, як і тисячі інших сімей, які змушені були розлучитися із рідними, зараз мріють лише про одне - аби ця війна закінчилась якнайшвидше.
Хочу встертить маму, а потом поехать в Днепропетровскую область. Там моя тетя и моя двоюродная сестра, - Віталій Зайчук опікун
