Поранених військових на Рівненщині відвідали особливі гості. Ті, які пройшли війну, які не з чуток знають, що таке втрата, біль, боротьба та відновлення. Та, попри це, продовжують жити і підтримувати інших.
Володимиру 58 років. Він зі сльозами на очах згадує про свою службу. Розповідає: у ЗСУ ще з часів АТО.
Говорити чоловікові дуже важко, особливо коли розповідає про своє поранення, яке отримав рік тому.
Володимир каже: коли одужає, обов'язково повернеться до своїх побратимів. А у сусідній палаті проходить лікування ще один військовий на ім'я Руслан, йому 39 років і родом він із Запоріжжя. Йому під час виконання бойових дій відірвало п'ятку на лівій ступні.
Військовий розповідає: спочатку все було добре, зашили і зібрали все, як було. Потім йому повідомили, що в рану потрапила інфекція, і єдиний шлях врятувати іншу частину ноги - ампутація нижньої частини. Втім, чоловік рук не опускає. Особливо радіє, коли до нього приїжджають побратими, які готові підтримати. Це Радислав. Позивний Радік — ветеран бригади «Азов». Та Дмитро Андрющенко, більш відомий побратимам як Дипломат, — захисник Маріуполя. Вони завітали в лікарню, аби відвідати поранених військових та поділитись власним досвідом — не лише бойовим, а й життєвим.
Також говорили про реабілітацію, психологічне відновлення, важливість підтримки побратимів. А ще привезли із собою щось значно важливіше за подарунки - це розуміння, що кожен боєць не сам у своїй боротьбі.
Організував цю зустріч Антон Латайчук. Каже: робить це для того, аби морально підтримати військових після поранення.
Сергій Пєчніков, завідувач Центру бойової травми, каже: така увага дуже важлива. Адже, за його словами, моральна підтримка невід'ємна частина лікування.
Такі зустрічі планують зробити регулярними. Адже найкращою терапією, зазначає Сергій Пєчніков, є щира розмова з тими, хто розуміє без слів.
