250 років служіння Богу та людям. Церква Воздвиження Чесного Христа на Рівненщині відсвяткувала ювілей. Сьогодні служба відбувалася по особливому. У храмі зібралося чимало парафіян та гостей.
У Церкві Воздвиження Чесного Хреста богослужіння у селі Волошки, що на Рівненщині, сьогодні особливе. На дворі та в храмі юрба людей — як парафіян, так і гостей. А ще завітали настоятелі з інших храмів.
Рівно 250 років тому у селі Волошки зʼявилася ця церква.
Сьогодні для нас, насправді, велична подія, бо 250 років, напевно, декілька храмів в нашій області так можуть пишатися такими ювілеями, от які маємо сьогодні ми. Тож сьогодні щиро було нам молитися з нашим владикою, молитися з нашими священниками, братами во хресті і свої молитви возносити до престолу Господнього, — протоієрей Храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього Олег Кідун.
Шлях до того, аби це місце стало храмом був довгий. Довелося пережити різні перипетії. Парафіянин Анатолій Блакитний один із небагатьох хто застав становлення церкви. Каже: те, що слід було пройти, аби церква збирала людей та могла проповідувати слово Боже, вражає.
Наша церква працювала до 1956 року. Тільки під час окупації була там не знаю скільки, 2-4 роки. Це німці тут робили зерносклад. А вже коли стала радянська влада, тут був хороший в нас голова сільської ради Шевчук Дмитро Семенович. Він зробив з неї шкільний склад, — парафіянин Анатолій Блакитний.
Попри те, що село Волошки невелике, у церкві зажди чимало парафіян. Кількість прихожан збільшилося із початком повномасштабного вторгнення.
Насправді, знаємо поіменно кожного, по прізвищу, по-батькові, бо люди люблять, коли їх так називають. Громада наша збільшується, особливо це почалося в період війни, — протоієрей Храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього Олег Кідун.
На сьогоднішню службу приїхали і люди з навколишніх сіл. Пані Людмила мешкає у селі Решуцьк. Там, розповідає, церкви нема, тож радіє, що приїхала до Церкви Воздвиження Чесного Хреста.
Дуже приємно ходити в цю церкву, отримую масу задоволення. Дуже такий поміркований батюшка, гарно говорить проповідь. Я тут отримую якісь нові сили, очищаюся і із задоволенням ходжу, хоча в мене сьогодні робочий день, я відпросилася, тому що прийшла на Службу Божу, — жителька села Решуцьк Людмила.
Усі роки існування у церкві намагалися зробити усе, аби люди приходили та слухали Слово Боже, розповідає отець Олег. Утім на цьому зупинятися не хочуть і планують надалі облагороджувати храм.
