Підтвердили загибель чатирьох військовослужбовців — Олександра Фика з Полицької громади, Валерія Лобача із Сарненської громади, Андрія Війтіва з Привільненської громади та Володимира Токаря з Костопільської громади.
Про це повідомили у громадах.
«На щиті» повертається житель с. Острів Полицької громади — Фик Олександр Петрович, 1976 р.н. Захисник із 28 серпня 2026 року вважався зниклим безвісти. Він загинув на Сумщині.
Поховають військового 15 вересня у с. Острів.
Сарненська громада отримала сумну звістку — підтверджено загибель військовослужбовця, солдата Лобача Валерія Володимировича.
Валерій народився 30 вересня 1980 року в селі Удрицьк Дубровицького району. Згодом переїхав до Сарн, де навчався у ВПУ №21 та здобув професію водія-тракториста. Після проходження строкової військової служби працював трактористом на Дослідній станції, згодом — у військовій частині.
У червні 2022 року Валерій вступив до лав ЗСУ. Спочатку служив у місті Бар на Вінниччині, а згодом перевівся до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Побратими знали його за позивним «Апостол».
6 лютого 2025 року під час бойових дій у районі Курської області Валерій зник безвісти. Понад півтора року рідні чекали на звістку, не втрачаючи надії на його повернення. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Захисника.
Завтра, 15 вересня 2026 року, відбудеться прощання та поховання загиблого солдата. Поховають Захисника у Сарнах на Алеї Героїв (вул. Шарпака).
Підтверджено загибель Андрія Олексійовича Війтіва, 29.09.1991 р.н., жителя села Іваннє Привільненської громади.
Андрій Олексійович загинув 09 липня 2025 року біля населеного пункту Біла Гора Краматорського району Донецької області.
Завтра, 15 вересня, тіло полеглого військового повернеться «на щиті» до рідного дому в село Іваннє, вул. Дружна, 17. Чин поховання відбудеться у середу, 16 вересня.
У вівторок, 15 вересня, Костопільська громада зустрічатиме військового Володимира Токаря, який понад два роки вважався зниклим безвісти.
Володимир Токар народився 7 травня 1989 року в Костополі. Навчався у Костопільській школі №5. Працював у Києві та Запоріжжі, займався утепленням фасадів, а згодом опанував каменеобробку у Костополі.
Строкову військову службу Володимир раніше не проходив через проблеми із зором. Однак, коли настав час захищати Україну, не став шукати виправдань. 24 березня 2023 року він отримав повістку.
До вересня 2023 року проходив військову підготовку, а 8 вересня вирушив на Куп’янсько-Лиманський напрямок. Володимир служив стрільцем-санітаром у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Після одного зі штурмів отримав подяку від бригади за мужність і сумлінну службу. Із березня 2024 року виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
«Ми дуже переживали за нього, просили не їхати, але він завжди казав, що мусить виконувати свій обов’язок. Він ніколи не ховався за чужими спинами. 11 квітня 2024 року ми востаннє з ним говорили. Він телефонував, сміявся, як ніколи, і казав, що все буде добре. Після цього він пішов на бойове завдання, а далі ми дізналися від побратима, що він загинув. 29 місяців ми чекали, коли зможемо повернути його додому, щоб гідно попрощатися з ним.», — розповіла сестра Ірина.
У період, коли Володимир вважався зниклим безвісти, його військова бригада відзначила захисника нагородами: медалями «Ветеран війни», «Учасник бойових дій», а також нагрудним знаком «Хрест воїна-єгеря».
22 липня 2026 року з’явилося перше співпадіння ДНК-профілю. А на початку вересня родині повідомили про підтвердження ДНК-профілю та встановлення факту загибелі Володимира 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в Покровському районі Донецької області.
Прощання із воїном відбудеться 15 вересня. Поховають військового на «Новому» кладовищі в Костополі.
