Митця не стало ще 11 років тому, але його твори живуть і донині. В Рівненській обласній бібліотеці відбулася фотовиставка латвійського фотографа Яніса Глейзда. Митця, який ще в юності втратив кисті обох рук. Про величезну силу волі, талант та майстерність фотографа далі в сюжеті.
У світлиці знань Рівненської обласної бібліотеки відбулася фотовиставка «Відблиски світла в фотопоезії Яніса Глейдза.» Митець відійшов у вічність ще у 2010 році. Він мав серйозні фізичні обмеження, але його роботи зачарували усіх присутніх. Досвідчені фотографи кажуть, що зробити репортаж не так просто. Особливо, якщо зважати на технічні можливості того часу, не говорячи про фізичні обмеження фотографа.
Роботи всі виконані у складних техніках. У наш час це майже ніхто не робить, а без рук це в 10 раз складніше зробити, бо там є певний великий шлях технічного. Різні хімікати, різні концентрації. Папір різної контрастності, температура розчину це все потрібно було освоїти, це все потрібно було знати, - Олександр Харват фотограф, організатор виставки
Яніс Глейдз вважався одним з перших в Радянському союзі, хто фотографував оголену жіночу натуру. Своїми враженнями про фотовиставку поділився досвідчений мистецтвознавець Віктор Луц.
Вона мене повертає у 70 роки. Це певний таки стиль. У ті роки Литва, Естонія, Латвія, вони були, можна так сказати, самими передовими в галузі фотографії. І коли дивишся цю виставку, то дійсно впадаєш у ці творчі пошуки. Тому, що людина намагається показати людину. Показати, дуже часто, у якихось екстремальних умовах, - Віктор Луц фотограф, мистецтвознавець
Яніс Глейздс народився у звичайній селянській родині 7 травня 1924 року. Про фотографію мріяв з 9 років. У 24 роки юнака спіткала трагедія - він обморозив кисті рук, через що довелося їх ампутувати. Проте не зважаючи на це, таки зміг втілити мрію дитинства. З 1950 по 1992 рік працював у Ризькому інституті травматології та ортопедії фотографом. З 1957 року брав участь у виставках працюючи з чорно-білою фотографією.
Після того, як він втратив кисті рук, зазвичай хірурги роблять культю, закручують під протези. А він попросив у хірурга, щоб йому зробили розріз, ці дві кісточки, щоб він міг вставляти у фотокамеру. Вони самі по собі не рухаються. Але ці культі тримають камеру. Фото робилося за допомогою тросика, який затискається між губами, зубами, за допомогою язичка він натискав на кнопочки, - Олександр Харват фотограф, організатор виставки
Фотографу у всьому допомагала його дружина Анелія. Розповідають - усі негативи були розкладені по поличках, пофасовані та підписані. Фотографії - по папках. Фотозбільшувач, ваночки, технічні пристрої для друку фото все було систематизовано. В царині митця панував повний порядок.
Ідея цієї виставки в тому, щоб не лише показати світлини, а з тим, щоб звернути увагу людей, які мають руки й не можуть те, що може зробити людина без обох рук. Це великий приклад, великий стимул, щоб люди працювали. А також для людей, які мають певні фізичні обмеження, щоб вони не опускали руки й брали приклад. Чи це творчість, чи це може бути щось інше, але про таких людей, я вважаю, потрібно говорити, - Олександр Харват фотограф, організатор виставки
