Рівненський апеляційний суд розглянув скаргу захисниці підозрюваного, якого звинувачують у самовільному залишенні військової частини після мобілізації. Чоловік, який сповідує релігію «Свідків Єгови», стверджує, що його переконання не дозволяють брати до рук зброю, і висловив готовність проходити альтернативну службу, але не під військовим керівництвом.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Захисниця наполягала, що утримання підозрюваного під вартою є безпідставним, оскільки він є законослухняним громадянином, не притягався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності.
Підозрюваний повністю підтримав цю позицію, зазначивши, що готовий до альтернативної (невійськової) служби, але категорично відкидає будь-яку діяльність (навіть готування їжі чи працю на оборонних об’єктах), яка, на його думку, є механізмом для вбивства. Він гарантував, що не буде чинити тиск на свідків і не має наміру залишати територію України.
Прокурор виступив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на постанову Об’єднаної Палати ККС ВС від 27 жовтня 2025 року у справі № 573/838/24.
Ключові тези позиції прокурора, підтримані висновком Верховного Суду:
-
загальна військова мобілізація оголошена з легітимною метою оборони від широкомасштабної агресії, яка загрожує існуванню України.
-
захист нації та життя людей є легітимним інтересом у громадській безпеці, що дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.
-
прокурор також акцентував на тому, що підозрюваний є безробітним і вчинив тяжкий злочин (самовільне залишення частини), за який передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. Це, на думку обвинувачення, не зменшує ризиків переховування від правосуддя та можливого залишення території держави.
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду, вивчивши матеріали справи та заслухавши сторони, ухвалила рішення залишити без змін ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, а апеляційну скаргу захисниці – без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, взяв до уваги інший, не менш важливий висновок Об’єднаної Палати ККС ВС:
"Законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу)», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни".
Таким чином, суд визнав, що неможливість відмовитися від військової служби під час мобілізації на підставі переконань має легітимну мету в умовах військової агресії.
