Незгасаючий біль втрати. Сьогодні у Рівному провели в останню путь трьох мужніх воїнів, що захищали кожного з нас від країни агресора. Попрощатися з захисниками прийшли родичі, побратими, друзі та просто небайдужі. В останню путь провели: Петра Мешко, Віталія Рабчевського та Вячеслава Цюзя.
Незгасаюча біль. Сьогодні у Рівному провели в останню путь одразу трьох рівнян - захисників нашої країни Петра Мешко, Віталія Рабчевського та Вячеслава Цюзь. Всі вони загинули в 1 день - 8 серпня, що стало невимовною втратою, як для родин загиблих, так і для всієї громади.
"Сумна подія для міста, оскільки всі 3 загиблих і всі 3 рівняни, загинули в один день 8 серпня", — міський голова Олександр Третяк.
Дружелюбний, веселий, щирий, чуйний, добрий та щедрий, так про нього відзиваються близькі люди. Рівнянин Петро Мешко навчався в 6 школі, а згодом закінчив Клеванський професійний ліцей за фахом австослюсаря. Від початку війни чоловік разом з братом одразу пішли до військкомату добровольцями аби захищати нашу країну від ворога. Та 8 серпня 40-річний солдат Петро Мешко героїчно загинув, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини поблизу с. Новомайорськ Донецької області.
"Чудовою, прекрасною, щира, щедра, відкрита, переживав за всіх і за все і за нашу рідну Батьківщину, це була людина з великої букви, в нього були надзвичайні плани, він хотів довго жити, він хотів, він планував жити, ростити свого сина", — близька знайома родини Петра Мешко Ірина.
Віталій Рабчевський все своє життя прожив у селищі Квасилів на Рівненщині. Після закінчення місцевої школи та професійного ліцею, на нього чекала строкова служба у військово-морських силах. Під час служби був головним електриком на кораблі. Коли повернувся додому, зіграв весілля та разом з дружиною виховував сина Владислава та доньку Вікторію. Вперше Віталій відчув що таке війна, ще в 2014 році. Його було мобілізовано на рік у зону АТО, та він знав, що на цьому все не закінчиться. Чоловік був справжнім патріотом своєї держави, тому був впевнений, що в разі повномасштабної війни одразу піде на передову. Старший солдат Віталій Рабчевський у віці 45 років віддав своє життя за вільну Україну - 8 серпня біля села Пречистівка на Донеччині.
"Доброю, чуйною, завжди допоможе, справедливою, дуже шкода, це така втрата", — тітка Віталія Рабчевського Ганна.
Вячеслав Цюзь народився на Сарненщині у селі Гута-Перейма, проте практично все життя провів у Рівному. Коли ворог у 2014 році прийшов на нашу землю аби відібрати в нас найдорожче Вячеслав не збирався ховатись. Його було мобілізовано та півтора роки прослужив у зоні АТО. Після повернення зі сходу, чоловік повернувся до колишнього ритму життя, та ось війна знову постукала у двері і вже за кілька тижнів Вячеслав хоробро оберігав наш з вами сон. Та 8 серпня стрілець-помічник гранатометника, молодший сержант Вячеслав Цюзь загинув внаслідок мінометного обстрілу біля Авдіївки на Донеччині.
"Вячеслав Цюзь, найстарший із них, 51 рік, в якого було троє залишилось дітей, діти ще доволі невеликого віку. Загинув біля Авдіївки під час обстрілів, помічник гранатометника", — міський голова Олександр Третяк.
Мужні воїни віддали своє життя за вільну Україну і кожного з них об'єднувала безстрашність перед обличчям ворога. Та не зважаючи на те, що в у захисників були різні шляхи, у них була спільна ціль - знищити окупантів та захистити майбутнє наших дітей.
