40-річний старший лейтенант командир роти 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового Костя Гордієнка Вадим Карпович, позивний "Шериф", загинув 28 липня під час зенітно-ракетного обстрілу в селі Гончарівське Чернігівської області.
Про це повідомляє Рівненська міська рада.
Прощання із Вадимом Карповичем відбудеться завтра, 3 серпня, о 10.00 на площі перед Свято-Покровським собором. Поховають його на кладовищі “Нове”.
Вадим Карпович народився у селі Великі Озера Дубровицького району Рівненської області. Проте, коли йому виповнилося 8 років, родина переїхала на Херсонщину. Саме там Вадим провів практично усе життя.
“Працював у міліції, але у 2008 році звільнився за власним бажанням. У 2015-му його мобілізували, він пройшов рік війни-АТО, на щастя, повернувся додому. А потім вирішив підписати контракт із ЗСУ. У нього гарно йшла кар’єра. Починав солдатом, бо ж міліцейські звання в армії не рахуються, а вже скоро мав отримувати капітана... Вадим бачив себе лише в формі, мав внутрішній стержень, бажання захищати, оберігати, відстоювати правду, був справжнім патріотом України...” - розповідає дружина Героя Світлана.
Саме на Херсонщині, у місті Берислав, війна наздогнала його сім'ю. Вадим в цей час воював на кордонах Луганщини.
“Він дуже переживав за нас з сином, адже знав, що це не люди — це тварюки заходять на нашу землю. Вони в першу чергу ходили по домівках атовців, військових... Шукали їх. Тому вирішили, що ми з сином будемо їхати з рідного дому. Вадим наполіг, щоб виїжджали сюди, мовляв, тут родичі, підтримка. Так ми опинилися у Рівному,” - продовжує жінка.
Про всі тонкощі військової служби Вадим Світлані не розповідав. Навпаки, наповнював її та оточуючих вірою, силою, підтримував, надихав рухатися тільки вперед. Він та людина, якій була небайдужа доля і проблеми товаришів, на нього можна було покластися. Тому побратими йшли за ним.
“Я не знаю, як то йому вдавалося. На нього летіло і падало все, що можна, він мав кілька контузій. Після однієї з них лікувався тут у Клеванському госпіталі, а потім повернувся в свою частину, до тих небагатьох, хто залишився... Ми рахували, на 11 день після виписки з госпіталю його не стало...” - розповідає дружина Героя.
