Продовжувач справи поколінь - Костянтин Носаль - відомий травознавець та фітотерапевт помер сьогодні, 16 березня, о 4.00 ранку.
Про це повідомила на своїй сторінці у Facebook Галина Данильчук:
"Сьогодні о 4 год. зупинилося серце Костянтина Івановича Носаля, травознавця і цілителя , фітотерапевта, продовжувача справи своїх знаних травників батька і діда Носалів.
Багато років свого життя Костянтин Іванович віддав допомозі людям у їх боротьбі з хворобами, заслуживши щиру вдячність і любов.
НОСАЛЬ МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ (батько) (1886-1950)
священик, травник, природознавець.
Михайлу Андрійовичу Носалю судилося прожити на цьому світі 64 роки, з яких 40 літ бути священиком на Холмщині, Могильовщині, Волині. Останні 20, аж до кончини у 1950 р. - на Рівненщині. Бог покликав Михайла слугувати церкві й дав йому дар глибинного розуміння природи, кожної рослинки і квіточки, що має бути в єдиній гармонії з людиною Все свідоме життя Носаль вивчав рослини і їх цілющі властивості та мріяв подарувати людям книгу.
Народився М.А.Носаль 12 квітня 1886 р. в с. Розлопи Люблінської губернії (тепер Польща) в українській селянській православній сім'ї. Закінчив у 1903 р. духовне училище у Варшаві, а згодом православну духовну семінарію у Холмі. Отримав сан священика в 1911 р. і парафію в с. Ольховець, а потім в с. Луковськ Холмського повіту.
З початком Першої світової війни родина Носалів змушена була евакуюватись в глиб Росії, де в с. Високий Борок Могильовської губернії до 1922 p. М. Носаль був священиком і одночасно наполегливо займався вивченням, збором і сушінням лікарських рослин, створюючи відповідні артілі із сушарнями.
Повернувся М.Носаль у 1922 р. на Волинь - спочатку служив у церквах сіп Пулемець і Бубнів Волинського воєводства, а з 1929 р. - у Свято-Іллінській церкві м. Дубна. М.Носаль разом із дружиною Катериною дали життя чотирьом дітям, які зростали в домі, де панувало добро, любов до книг, інтелігентність і мудрість батьків.
З лютого 1935 р. протоієрей Михаіл Носаль був призначений настоятелем Свято-Успенської церкви в Рівному. Родина оселилася в будинку неподалік церкви (нині вул. Шевченка, 117). Старожили вул. Шевченка з глибокою теплотою І вдячністю згадують батюшку Носаля і його родину.
До священика і травника М.Носаля звертались сотні людей за допомогою і ніхто не залишився поза увагою його доброго серця і мудрості знавця народної медицини. А ще Носаль у передвоєнні часи викладав в школі Слово Боже і встигав із школярками до Почаєва поїхати, і піти з ними на околиці Рівного, щоб навчити зілля лікарське збирати.
Пережив і важкі 40-і воєнні роки, слугуючи церкві та людям. У 1942 p. M.Носаль звертається до видавництва «Волинь» з переконливим проханням видати окремою книгою його багаторічне надбання про лікарські рослини і способи їх застосування в народі. Книга тоді не вийшла, але журнал «Сільський хлібороб» у декількох номерах друкував матеріали М.Носаля «Скарби Волині - лікарські рослини».
М.А.Носаль помер у 1950р. Його останнім прихистком стало кладовище на околиці с. Тютьковичі. Світлій пам'яті великого травознавця і священика у серпні 2001 р. біля дзвіниці Свято-Успенської церкви у Рівному було урочисто відкрито й освячено пам'ятний знак.
НОСАЛЬ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ (син) (1913-1996)
- агроном, травник, науковець, викладач, продовжив батьківську справу природолюба і травознавця.
Іван Михайлович Носаль народився 26 квітня 1913 р. в с. Луковськ Холмського повіту. Перше осмислення світу і природи розпочалось у Чернігівському повіті, куди була евакуйована сім'я Носалів. З поверненням на Західну Україну, підліток Іванко разом із батьками поринав у царину волинської природи, його зачаровувала краса Шацьких озер і дарували ліси луки нові знахідки цілющого зілля.
У 1933 р. І.М.Носаль закінчив Дубнівську гімназію. А вищу освіту здобував у Львові, закінчивши у 1939 р. аграрно-лісовий факультет Львівського політехнічного інституту. На «відмінно» була оцінена його дипломна робота «Популярні серед населення лікарські рослини Волинського воєводства».
Після закінчення інституту і до кінця життя І.М.Носаль жив і працював на Рівненщині. Молодий агроном вирішував проблеми хмелярства на Сарненщині, а з 1959 р. пов'язав свою долю з педагогічною діяльністю: спочатку на загальнонауковому факультеті КДУ, а згодом у Рівненському інституті культури.
В середині 50-х pp. щасливий випадок звів І.М.Носаля з ученим-мікробіологом АН УРСР В.Г.Дроботьком, який високо оцінив рукописи Носаля-старшого і запропонував Івану Михайловичу готувати до видання книгу. І саме завдяки В.Г.Дроботьку перша книга батька і сина Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» вийшла у 1958 р. в Держмедвидаві УРСР. Ця книга одразу знайшла читачів і стала настільною для тисяч людей, які цікавляться травознавством і шукають у рослині порятунок.
І.М.Носаль посилено займався науково-дослідницькою діяльністю, продовжуючи вивчення лікувальних властивостей трав. Він публікує десятки статей на ці теми у науковій та періодичній пресі, бере участь у конференціях, наукових семінарах, Про Носаля пишуть академічні часописи, створюють наукові фільми, запрошують на наукові форуми за кордон.
Останнє десятиріччя свого життя І.М.Носаль віддав написанню оновленої і доповненої переосмисленої своєї книги «Від рослини - до людини», що вийшла в київському видавництві «Веселка» за рік до його смерті.
Життя обірвалось 17 серпня 1996 р. Його останній прихисток - цвинтар в с. Тютьковичі, де спочивають члени родини Носалів.
Рівняни увічнили пам'ять одного з фундаторів народного цілительства на Волині, назвали вулицю, на якій він жив останні десятиліття, ім'ям Носаля.
Династія Носалів - цілителів травознавців, - не обірвалося: син Івана Михайловича, Костянтин Іванович Носаль живе у Рівному і продовжує славну справу свого батька і діда.
