Рівненський апеляційний суд переглянув справу, де суд першої інстанції обмежився лише попередженням для матері, попри її десятирічну відсутність у житті дитини.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Батько звернувся до суду з позовом про позбавлення колишньої дружини батьківських прав, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
Місцевий суд у задоволенні позову відмовив. Попри те, що відповідачка визнала позов повністю і не заперечувала проти позбавлення прав, суд вирішив дати їй шанс, попередивши про необхідність змінити ставлення до виховання. Позивач, вважаючи таке рішення несправедливим, подав апеляцію.
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, виявила факти, які свідчать про системне та свідоме ігнорування батьківських обов’язків. Під час бесіди з психологом дитина повідомила, що не бачила матір понад 10 років. Вона не знає, де живе мати та чим займається. Матір також не виконує судовий наказ про сплату аліментів.
Вчителі, тренери та педіатр одностайно підтвердили: усіма питаннями навчання, здоров’я та дозвілля дитини з однорічного віку займається виключно батько. Комісія з питань захисту прав дитини та орган опіки й піклування підтвердили доцільність позбавлення прав.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду (зокрема у справах № 199/3287/23 та № 204/2097/22), позбавлення батьківських прав можливе лише за наявності винної поведінки.
У цій справі апеляційний суд встановив, що матір не просто "тимчасово не справлялася", а повністю самоусунулася від виховання, не виявляючи інтересу до внутрішнього світу дитини протягом десятиліття.
Важливим акцентом у рішенні Рівненського апеляційного суду є роз'яснення гуманної природи цього суворого заходу. Суд наголосив, що позбавлення батьківських прав не позбавляє матір можливості бачитися з дитиною (якщо це не шкодить дитині). Матір має право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо вона доведе, що реально змінила свою поведінку та ставлення до дитини.
Рівненський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та ухвалив нове — про задоволення позову. Суд констатував: коли батьківська відповідальність відсутня протягом років, захист інтересів дитини та юридичне закріплення фактичного стану справ є пріоритетом.
