Творчість — це постійний баланс між натхненням і труднощами. Максим Бондар( імʼя та прізвище змінені, у звʼязку з бажанням зберегти приватність),фотограф, щиро розповідає про свої випробування, з якими стикається під час роботи, про вигорання та пошуки нових шляхів для особистісного і професійного розвитку.
Які виклики ти вважаєш найскладнішими у професії фотографа?
“На різних етапах роботи у цій сфері з’являються різні виклики, і на сьогодні мені особисто найважче працювати через те, що я емоційно вигораю.”
На різних етапах роботи у цій сфері з’являються різні виклики. Коли починаєш, найбільший виклик - це досконало освоїти і довести до автоматизму базові технічні а також освоїти творчі навички. Також на початку дуже складно із клієнтами. Треба зробити так, щоб вони помітили тебе і їм захотілося з тобою співпрацювати.
Коли все це досягнуто, виникають інші задачі: впоратись із великим напливом роботи, сумістити це із особистим життя. Для цього потрібне планування, дисципліна і просто швидкість та чіткість роботи. На тому етапі, де знаходжусь я, коли пройшов усі попередні, мені особисто найважче працювати через те, що я емоційно вигораю, втомлююсь від роботи.
Чи бували моменти, коли ти хотів покинути фотографувати через труднощі або розчарування? Що тебе зупинило?
Насправді моменти були. На емоціях. Але не піти, а на якийсь час відсторонитися. Чіткого потужного наміру піти з цієї сфери в мене не було. Я люблю свою роботу. Дійсно люблю коли її та кількість, яка мені комфортна.
Часто я зловживаю і беру більше замовлень, ніж можу впортись. Тобто проблема не в роботі, а в мені. А зупиняло мене у ті моменти - просто перевести подих. Щоб захотіти працювати далі - просто побути наодинці, переключитися на щось інше, побути з дорогими людьми, погуляти від душі. Та навіть зробити фотопрогулянку, де я можу побути на природі, пофотографувати те, що хочу сам.
Як ти справляєшся з творчим вигоранням, або відсутністю натхнення?
“Реальність така, що ніхто не критикує мої роботи, і хоча були одиничні випадки критичних зауважень від клієнтів, вони приводять мене у тонус і не вибивають з рівноваги.”
Ніяк не справляюсь. Йду на роботу попри небажання, вигорання, відсутність натхнення. Лише коли відчуваю що ці всі почуття вже нестерпні, доведені до крайності - тоді роблю паузи, йду "на лікарняний".
Тоді дуже допомагає просто нічого не робити. І знову ж таки, переключення на щось інше. Або творча зйомка з категорії "від душі", як я називаю це. Тобто, фотографую тих, кого хочу, і як хочу, і де хочу.
Як ти ставишся до критики своїх робіт? Чи буває, що негативні відгуки вибивають тебе з рівноваги?
Реальність така, що ніхто не критикує мої роботи. Так напевно просто побудовані ті платформи, де я публікую фото (Instagram, Facebook). Зараз людям взагалі лінь навіть смайлик поставити у коментарях, не те щоб писати будь-що осмислене. До того ж, майже ніхто не вміє правильно критикувати.
Щодо клієнтів. Були одиничні випадки, коли щось не подобалось. Тоді я старався з’ясувати чітку причину і усував цю причину або пояснював чому її не можна виправити.
Останній раз від клієнтів були критичні зауваження через оптичний ефект, який створює об’єктив і який я мало міг контролювати в тій конкретній локації. Ми зустрілися з клієнтом, подивилися разом фото, обговорили що можна дещо підправити обробкою і мирно розійшлися із вдячністю один до одного.
Мене це не вибиває з рівноваги, а приводить у тонус. Але так, це трішки стресово, бо незвично.
Чи є відчуття, що конкуренція між фотографами зараз занадто висока?
Ні, в мене цього відчуття немає абсолютно. Напевно тому, що я знаходжусь десь на вершині цього "харчового ланцюжка" зараз. Мої колеги мають трішки інші напрямки роботи, особливості, стиль. Тож для кожного є місце на цьому ринку. Я використовую роботи інших як мотивацію рости, як джерело ідей, натхнення. І взагалі ми обмінюємося замовленнями, допомагаємо одне одному. Це дуже круто, насправді.
Чи доводилося тобі працювати з важкими клієнтами або в несприятливих умовах? Як вирішував такі ситуації?
“Найважчі клієнти — це ті, які дуже слабко володіють своїм тілом і не приймають себе, адже це ускладнює роботу і перетворює процес на щось схоже до роботи маріонеточника”
Було. Найважчі клієнти це ті, які дуже слабко володіють своїм тілом і не приймають себе якими вони є. Це сильно ускладнює роботу, бо замість того, щоб думати про світло, композицію, емоції, доводиться всі ресурси витрачати на те, щоб виставити таку людину в якусь гарну позу, контролюючи кожен елемент її фігури. Це перетворюється на щось схоже до роботи маріонеточника із лялькою, що мені не до вподоби. Тому коли таке трапляється, я намагаюсь допомогти людині розслабитись, прийняти себе, хвалю за якісь реально хороші моменти, відволікаю її увагу на щось цікаве чи смішне.
Інша ситуація з важкими клієнтами - це п’яні і при - цьому наглі люди. Боротися з цим важко. Чесно кажучи, я навіть не маю чіткого рецепту; треба діяти за ситуацією.
Щодо несприятливих умов: були зйомки у лютий мороз, дощ. Мені це подобається, а от клієнтам важко. А от сильна спека, сонце - це реальна проблема від якої я теж не маю універсального рецепту.
Які етичні межі ти встановлюєш для себе у фотографіях? Чи є теми або ситуації, які ти відмовляєшся знімати?
Таких меж дуже мало. Хіба що щось заборонене законом: жорстокість, насилля. Вульгарність ще напевно, але часто люди не розуміють що щось, що вони роблять, є вульгарним і сказати їм це прямо і при цьому м'яко - доволі важко. Тому я роблю 1-2 кадри і кажу що краще змінити напрямок, бо фото виходять не дуже.
Коли зустрічався із дівчиною, то ще однією межею була еротична зйомка. Зараз я був би не проти щось таке познімати, але щоб це було гарно і зі змістом.
Щоб ти змінив у своїй кар’єрі або в індустрії фотографії, якби мав таку можливість?
“Фотографія, як і живопис, кіно, музика – це дуже мінливі явища, і в їх функціонування не потрібно штучно втручатися”
Я би зменшив кількість замовлень на місяць, підняв би ціну в два чи три рази. Це зменшило б кількість замовлень і додало б час для відпочинок. Але зараз у наші часи це робити дуже ризиковано.
Мистецтво будь-яке, як явище, не потребує якихось змін, що впроваджує одна людина, бо це руйнує один із основоположних законів мистецтва - свободу.
Разом з тим, фотографія, як і живопис, кіно, музика - це дуже мінливі явища самі по собі, така їх природа. Тут немає застою ніколи, як на мене. Якщо відбувається щось таке у комерційній частині фотографії, то незалежна творча частина це компенсує. І навпаки. Це живий організм і в його функціонування непотрібно штучно втручатися.
