Раїса Василівна Романюк — людина-енергетик, завжди сонячна і привітна, сповнена сили і натхнення. Сама родом з села Кутянка, що на Тернопільщині. Там вона жила і працювала все своє життя. До Здолбунова перебралася вже під час війни, щоб бути ближче до дітей та внуків. Тут вона працює в теплиці з вирощування саджанців декоративних рослин у КП "Здолбунівське".
Розмову із пані Раїсою опублікували на сторінці підприємства у Фейсбук.
Розкажіть про те, чим ви займаєтесь.
З радістю. Але насамперед хочу сказати, що я тут як представник нашого квіткового колективу, нас тут трудиться п'ятеро дівчат на чолі з керівником. Щоправда зараз всі зайняті приготуванням їжі для військових, ми постійно беремо участь в таких заходах. В КП “Здолбунівське” працюю зовсім недавно, але робота з квітами для мене дуже близька через пристрасть до всього живого.
Чим займалися раніше?
Я все життя працювала вчителем початкових класів. Безмежно рада вибору професії, бо робота для мене ніколи не була тягарем, а навпаки давала сили і натхнення. Бути учасником формування творчих, сміливих, сильних особистостей, вчити діток розділяти радість і переборювати негаразди, бути для них другом і наставником - це безцінно... А друга моя любов - це квіти. В нашій школі я відповідала за організацію і розвиток зимового саду, яких тільки рослин у нас там не було...
Як потрапили до нас?
Як переїхала до Здолбунова, зрозуміла, що просто сидіти вдома не зможу. Хоч мені вже 68 років, але я звикла до постійного руху і потребувала своєї справи. А тут було місце, і робота якраз з рослинами, всі зірки зійшлися. Колектив трапився хороший, колеги - досвідчені й відкриті, а керівник - мудрий і відповідальний.
Вдома у вас, мабуть, все в зелені?
Так, є безліч різних рослин, навіть арка власноруч вирощена із драцени. Пригадала кумедний випадок. Було якось “замучився” вазон в онучки - то вона його до мене в село привезла, а за якийсь час приїжджає і дивується, як свіже повітря добре на рослину вплинуло. А за цим всім стояла моя праця: правильне світло, відповідне живлення, дбайливий догляд, але для мене це приємні турботи.
А які плани на майбутнє?
Працюватиму, поки є робота і доки будуть сили, бо це дає можливість на сто відсотків відчувати себе живою.
Що б ви хотіли б сказати мешканцям нашої громади?
Квіти - це посмішка бога на землі, я колись почула таку думку і вона знайшла відгук в моєму серці. Завжди, куди б ви не приїхали, постарайтесь там посадити якусь рослинку, якщо є можливість дати природі нове життя - старайтеся її використати. А якщо немає - просто дбайте про те, що вже росте. Бо істина в тому, що в ту мить як ви насолоджуєтесь красою квітів вони цвітуть лише для вас. Тож цінуйте ці маленькі радощі життя
