Radio
Online
Повiдомити новину

"Треба йти до своєї цілі" - поради для рівненських спортсменів від Олександра Усика

У гості до спортсменів Академії бойових мистецтв «Legion» сьогодні о 10:00 годині ранку приїхав чемпіон у першій важкій вазі за кількома версіями, а також олімпійський чемпіон Олександр Усик.

Зустріч відбувалася у приміщенні Академії за вулицею Петра Могили, 28. Саме туди окрім спортсменів прийшли ще багато шанувальників українського боксера. Зустріли Олександра ще на вулиці і разом із ним зайшли до приміщення, де розпочали спілкування. Спершу боксер відрекомендувався: « – мене звати Олександр (це відразу викликало сміх серед присутніх – прим. авт.) Усик від слова «усы», я не дуже старий, мені 32 роки». Далі від присутніх посипалися запитання. Відповідав Олександр російською, тому переклад його слів здійснений нами. Нижче буде подано відео, з якого ми й транскрибували розмову. Спершу у боксера запитали, коли він на ринзі розуміє, що суперник уже його?
Коли він мій… (сміх – прим. авт.) Це знаєш, треба так правильно відповісти. Ну, це треба відчути, коли ти боксуєш. Не можна бути до кінця впевненим, що він твій. Потрібно однозначно налаштовуватися на весь поєдинок і виконувати усе, що ти натреновував. Інколи видно, що ти маєш перевагу, чи коли суперник «підсів», але не треба на це надіятися, бо в будь-який момент може все змінитися і в роздягальні можна сидіти, а тобі хтось розказуватиме, що відбулося, боо ти сам не будеш пам’ятати. Треба … коли ти вже вийшов із рингу і все закінчилося, тоді можна порадіти, подякувати всім, хто був з тобою, а так… Не треба бути самовпевненим, але потрібно у себе вірити.
Як ти себе почуваєш у суперважкій вазі?
– Дуже добре. Мені непотрібно набирати зайвих 10 кілограм, а тільки два. Почуваюся добре. Багато хто говорить, що я даремно це зробив (перейшов із важкої у суперважку вагу – прим. авт.). Ви знаєте, протягом усього мого життя мені говорять, що я даремно займаюся боксом, що я даремно йду у суперважку вагу, що я там даремно купив цей автомобіль, потрібно було купувати інший. Тобто, це думка людей, на яку загалом не потрібно звертати уваги. Якби я слухав усіх, хто мені дає поради, то я б не був там, де я зараз є. Треба йти до своєї цілі, треба її перед собою ставити і труднощі – це лише тимчасовий фактор. Перемагає той, хто бореться з труднощами, життєвими звабами. Якщо він бореться з цим, то він буде переможцем будь-де. Якщо він зупиняється від болі, наприклад, від якихось думок, то тоді йому успіху не бачити, як говориться. Треба працювати і усе буде добре. Гарно себе відчуваю, слава Богу.
фото зі сторінки Ліани Диновської у Фейсбук
Ви пам’ятаєте свій перший бій?
– Я програв його.
Як виглядає Ваш відпочинок?
 – Мій відпочинок виглядає так: я коли закінчую свою підготовку, приїжджаю додому, збираю усю свою сім’ю, у мене троє дітей і чудова дружина, і ми їдемо чи то до друзів, я можу поїхати до мами, ми можемо поїхати кудись відпочити. Зазвичай після підготовки я, свого роду, ховаюся – від камер, від людей, якщо так можна назвати. Адже за цей час, який ти проводиш в таборі навколо дуже багато преси. Це невід’ємна складова мого життя, але була б моя воля, то я б взагалі із пресою не спілкувався. Тому, що вони не до кінця висвітлюють ту правду, про яку ми говоримо. Вони перекручують це. Чому вони це роблять? Щоб було цікаво читати. Вони не до кінця говорять деякі речі й інколи трактують в свою сторону, вириваючи щось із контексту. Це їхня робота, але за це ми їх ніяк не звинувачуємо, і якби вони не писали, то про нас би не знали. І якби ми не робили те, що ми робимо, то по них би ніхто не знав теж. Їх і так ніхто не знає.
Чи граєте Ви у комп’ютерну гру «Fortnite»? – запитує один із юних шанувальників боксера.
– У комп’ютерні ігри я не граю взагалі. У мене є лише одна гра на телефоні, де я збираю різні кубики, діаманти, тобто така на логіку більше гра. Також дві гри на телефоні є для синів, якщо ми їдемо в автівці десь, то вони відволікаються. Колись грав у «Counter-Strike», коли це було можливим, а так у комп’ютерні ігри не грав, бо в мене не було комп’ютера. Та й зараз його немає.  Читаю книги.
Після згадки про книги, уже старший шанувальник Олександра поцікавився, яку книгу востаннє прочитав боксер.
– Я ще не прочитав «Майстер і Маргарита», тобто вона ще читається. Але знаєте що? Я її розпочинав багато раз читати. Коли я був менший, то читати її боявся, думав, що по релігійних причинах її не можна читати, але насправді її потрібно прочитати. Ось я її зараз продовжую. У мене два є варіанти: книга Філа Найта «Продавець взуття», де мені залишилося дочитати ще зовсім трішки, а от «Майстер і Маргарита» я почав читати кілька тижнів тому.
Книга, яка змінила Ваше життя?
– Книга, яка змінила моє життя? – Життя! Багато книг, які я розпочинав читати, багато раз не дочитував, бо вони мені були нецікаві. Не бачив сенсу. Читати заради того, аби просто читати?
фото зі сторінки Олександра Усика у Фейсбук
Запитали в Олександра й з ким на його думку найважче змагатися? - З собою найважче! - А з тріо Вайлдер, Ф’юрі, ЕйДжей? - Я думаю, з Тайсоном Ф’юрі буде важко. Це моя думка. Він такий боксер непередбачуваний, два метри зросту і не ясно, що у нього в голові. - А можете сформувати топ-5 найкращих боксерів? - Можу, але себе я не ставлю у цей рейтинг. Перший – Ломаченко, другий – Канело (так у боксерських колах називають Сауля Альвареса прим. авт.), третій – Теренс Кроуфорд, четвертий – Еррол Спенс, він мені подобається - це хороший боксер і п'ятий – Вайлдер. Дав Олександр і поради молодим бійцям.
– На ринзі залишаюся я, мій опонент і чоловік у білій сорочці, у якого, напевне, найкраще місце із глядачів (сміх – прим. авт.). Треба налаштовуватися на бій і треба працювати над собою. Ви знаєте, ми якось неправильно підходимо до всього. Треба до цього підходити по-науковому – мати спортивного психолога, який Вам все пояснить, який з вами постійно працює; треба самому аналізувати свої дії  на ринзі. У мене є щоденник, який я веду і куди записую якісь життєві моменти, спортивні. Просто я їх переношу на листок, а потім я перечитую про що  думав, що говорив. Тобто потрібно працювати над собою, розвивати голову.

Це відео, із яких ми транскрибували розмову
Після розмови для Олександра Усика заспівали колядку, до якої він також долучився.

Читайте також: