24 лютого 2022 року всі українці згуртувалися заради допомоги тим, хто постраждав внаслідок повномасштабного вторгнення росії, а також задля підтримки українського війська.
«Я лежала в Клеванському шпиталі, я хотіла зробити операцію на коліні, але не встигла, було запалення, потрібно було його пригасити, тому я приїхала сюди в піжамі, з самого ранечку, оце відчуття, коли я їду сюди по пустій смузі, зворотня смуга забита ланцюжком автомобілів», — директорка КЗ «Будинок ветеранів», волонтерка Віта Шинкаренко.
Так, 24 лютого 2022 року пригадує волонтерка та директорка Рівненського будинку ветеранів Віта Шинкаренко. Розповідає: розуміла, що велика війна почнеться, тож намагалася готуватися до неї. У комунальному закладі відразу розгорнули волонтерський штаб: почали закупляти ліки, провізію, приймати іншу гуманітарну допомогу та розподіляти її. Волонтерка пригадує: тоді біля Будинку ветеранів був ажіотаж.
«В перші два дні у нас тут люди стояли в черзі, просто реально стояли в черзі, люди незнайомі, що допомогти, були розставлені стелажі, завозилася допомога, хтось завозив сам, хтось шукав, хтось домовлявся. Люди приходили і говорили — я водій, в мене є бус на вісім людей, я можу вивозити людей закордон, я медсестра, якщо потрібна моя допомога я на пенсії», — директорка КЗ «Будинок ветеранів», волонтерка Віта Шинкаренко.
Тоді волонтером був чи не кожен. Запити від військовослужбовців, територіальної оборони та тих, хто постраждав внаслідок нападу росії, не припинялися. Люди приносили все: одяг, їжу, техніку.
«Підійшов чоловік, який там десь годину стояв, не може ніяк добратися, там сказати, каже: я вибачаюсь, вийдіть на хвилинку, я виходжу, він вручає ключ від швидкої 2019 року, ну тобто в 22, трьохрічна машина, мерседес, реанімобіль, каже візьміть, може вам де пригодиться, тому що на митниці стояли, людина привезла автомобіль вона не може його не розмитнити, нічого», — директорка КЗ «Будинок ветеранів», волонтерка Віта Шинкаренко.
Тоді волонтерський хаб, який облаштували на базі Будинку ветеранів, допомагав з евакуацією, матеріальним забезпеченням, ліками населеним пунктам на Київщині, медзакладам зі східних областей України. Допомога надходила не лише від місцевих, а й з-за кордону, зокрема від діаспори. Пригадуючи події 2022 року Віта Шинкаренко розповідає, що зараз об'єм допомоги зменшився.
«Впала допомога з-за кордону, практично, один відсоток від того, що заходило, один не більше, може і 0,5 від того, що заходило раніше, ті люди, які жили там по 20 років, діаспора, вони ще якось допомагають», — директорка КЗ «Будинок ветеранів», волонтерка Віта Шинкаренко.
Віта Шинкаренко наголошує: хоча об'єм підтримки зменшився, зупинятися не можна, адже потреби наших захисників нікуди не поділися. Дрони, одяг, транспорт треба на вчора.
