Гнилі продукти, які привезли в одну з українських військових частин, були вершиною айсбергу пов’язаного з монополістом, який постачає харчування у більшість військових частин України. Чому це сталося та до чого призвело? В якому стані нині перебуває українська армія говорили в програмі PROПолітику на телеканалі ITVMediaGroupз народною депутаткою України від партії «Голос» Соломією Бобровською.
- Останнім часом з’являється чимало інформації щодо скупчення російських військ на кордоні з Україною. Я знаю, що Ви моніторите цю ситуацію. Тож чи є загроза вторгнення з боку Росії та яка взагалі ситуація на фронті?
- Я почну з трошки ширшого контексту. Останніх три місяці в Російській Федерації ми спостерігаємо постійно нагнітання градусу по відношенню до позиції і можливостей наших збройних сил, які начебто намагаються загострити ситуацію на Сході. І коли публічно вже спікери Президента Російської Федерації заявляють, що вони готові йти захищати громадян Росії, а паспорти, ми знаємо, вже видатні українцям, які живуть на тимчасово окупованих територіях. То українська влада почала подавати сигнали міжнародній спільноті, що діється в Україні. Але мені дуже прикро, як депутатці та громадянці, що є мінімальна інформація для самих громадян України. Так, у нас на сьогодні найбільше скупчення російських військ на донецькому кордоні та зі стороною так званого південного округу Російської Федерації. Але в нас ще лишається третій «полігон» - це Крим, який сьогодні фактично став військовою базою Росії. І коли ми говоримо про Азовське море, то давайте будемо відвертими: сьогодні ми фактично маємо втрачений Азов. Сьогодні відбувається величезне навчання Чорноморського флоту Російської Федерації та їхньої авіації на Чорному морі. Море – це ще один фронт, про який ми не говоримо. Також давайте не забувати, що напередодні 9 травня загроза з боку Росії завжди наростає. Тим паче, що наразі мають відбутися перемовини між Путіним та Байденом. І від того, чи буде загострення стосунків між США і Росії, залежить спокій в нашій державі. Адже Україна може стати полігоном їхньої конфронтації. Тому, на місці українців, всіх нас, я б в спокої, але в повній готовності, готувала б план, алгоритм, як мають себе вести цивільні громадяни, ті ж адміністрації, в разі загострення. Що буде робити «сіра зона», населені пункти, що будуть робити приналежні громади, починаючи від південних районів Донецької області і закінчуючи Станицею Луганською, і так далі.
- Минулого тижня з трибуни парламенту Ви закликали Президента, Уряд та Парламент провести закрите засідання, під час якого якраз підняти ці питання. Чи відбулося таке засідання? Чи була комунікація між Міністерством оборони та депутатами?
- Ви знаєте, ні не було. В рамках військових питань була закрита частина засідання Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Але там розглядалася саме військова частина і всі моменти, які з цим пов'язані. В мене ж звернення більше стосувалося цивільного населення і до цивільних адміністрацій. Чи вони знають? Чи вони готові? Чи були зібрані накази, розпорядження і так далі? Я все ж таки хочу вірити, що там зберіглася хоч якась Президентська вертикаль, попри усю децентралізацію.
В умовах війни не може один монополіст харчувати всю армію
- Ще одне питання, яке піднімалося на засіданні – це питання забезпечення продуктами харчування наших військових. Тож власне розкажіть про проблеми цього сектору і прокоментуйте рішення комітету про звільнення заступника міністра оборони Ігоря Халімона.
- Для мене ця історія почалася з гнилих продуктів, які привезли в одну з оперативних частин. І почалися мої листи. Я ніколи не думала, що з маленьких, обколотих не відомо чим капусти, фруктів і м'яса розкрутиться історія, коли ми вийдемо на монополіста, який харчує сьогодні 90% військових частин України. Це в принципі становить загрозу безпеці в рамках того, що він монополіст. Як виявилося, тендерні процедури були виписані так, що в них може брати участь лише одна фірма. Яка, до речі, фігурує в кримінальному проваджені 2016-2017 років. Тоді вони виграли тендер харчувати по програмі Мінсоцполітики в Рівненській і Волинській областях дітей за чорнобильською програмою. І тепер вони харчують збройні сили України. Вони в 2017 році зайшли на тендер і поступово перетворилися на монополістів.
- Абсолютно. Дуже чітка, білими нитками шита, історія. Прийшов профільний заступник міністра оборони Ігор Халімон і розказує, що у всіх інших, зокрема, міжнародних компаніях, проблеми з документами, але їм не дають добу на виправлення, або якісь кримінальні справи, чи ще якісь історії. І тут ми зависли. Коли на цю фірму є два рішення суду, окружного адміністративного суду Києва і апеляції, що вони зобов’язані розірвати тендер і переоголосити новий, коли є чотири рішення антимонопольного комітету, що ці тендерні процедури є не зрозумілими і так не повинно бути. На питання – чому ви не виконуєте ці всі приписи? Відповіді немає! Для мене це стало показником якості роботи комітету. Коли рекомендували переглянути умови тендеру. І друге, це звернутися до пана Тарана переглянути відповідність пана Халімона займаній посаді. До речі, наступне питання, яким я хочу зайнятися, це питання недобудови десятків казарм в Україні, які з 2019 року стоять на 90-95% завершеними. І вони просто стоять, псуються. Для їх завершення потрібні «смішні» гроші, але їх не виділяють, на частину заведені якісь кримінальні справи. Він також профільний заступник і з цих питань.
Безперечно рішення Комітету мають рекомендаційний характер. Але дуже сподіваюся, що офіс Президента це почує і прийме рішення. Тому що саме те, що вони писали мені в листах, що вони не мають права розірвати тендерні угоди, бо в умовах війни армія має бути нагодована. То в умовах війни не може один монополіст харчувати всю армію.
Це був перший крок, щоб усунути людину, яка має амбіції
- Ми не могли не оминути питання розколу в партії «Голос». Ви є претендентом на виключення з цієї політсили згідно заяви лідера партії. Розкажіть більше про конфлікт в партії та про те, що будете робити, якщо з’їзд, який ви ініціюєте, підтримає Кіру Рудик?
- По-перше, я хотіла б нагадати, що була однією з тих, хто будував партію «Голос» в 2011 році. І дуже добре пам’ятаю свою роль і роль людей, які тепер очолюють партію у виборчих компаніях до Парламенту, на місцевих виборах. І для мене це абсолютно ціннісний розкол. Бо коли фракція ініціює збір підписів для відставки Генеральної прокурорки і частина фракції не підписує, то для мене це виглядає величезним питанням – то ми у владі чи в опозиції? Коли за спинами говорять про домовленості з Банковою (Офіс Президента, - авт.) керівництва фракції і партії, в мене виникає питання – ми точно в опозиції, чи в нас є якісь інші правила і договорняки? Коли вже на етапі конкурсу відбору керівника Українського культурного фонду, однієї з найуспішніших інституцій в Україні, завдяки якій ми побачили в Україні масу класних фестивальних заходів, і коли голова фракції пише заяву в НАБУ на претендентку на керівника цього Фонду, і прямо лобіює інтереси фірми, яка дає майданчик російським співакам. Для мене це величезне ціннісне питання. Не просто вже опозиційне, а ціннісне питання. Відповідно стоїть питання про з’їзд і зміну голови партії. Я сподіваюся, що він буде в травні-червні. Але я чітко для себе знаю, що зраджувати інтереси виборців партії «Голос», з якою я заходила до Парламенту, я не буду. В мене є моя ніша, нехай це буде профспілкова ніша, є ще міжнародна ніша, є моя Рівненщина. Але давати комусь, хто прийшов і не витримав спокусу влади, я не буду. І свою репутацію через подібних людей втрачати я не збираюся.
- Так все ж таки, що буде робити Соломія Бобровська, якщо з’їзд скаже – ми довіряємо Кірі Рудик і вона керує партію далі!?
- Я вам скажу, що визначним пунктом в розвитку цієї парії для мене стане голосування київської фракції за проросійський проект «Бабин яр». Цей проект сьогодні становить фактичну загрозу українській безпеці і підтримується трьома російськими олігархами. Зокрема, одним з тих, хто є під санкціями в Україні і хто фінансував «українську весну» в Україні в березні 2014 року. Для мене це буде кінцевою точкою співпраці з партією, але не фракцією «Голос».
- Вихід Сергія Притули із керівництва партією – це також пов’язано з цим скандалом?
- Так, це був передетап усунення потенційного лідера від інструментів впливу в політраді партії. Сергій, давайте будемо відверті, один з тих, хто тягнув список партії «Голос». В нього є середовище, яке йому довіряє. Він вів команду в Київську міську раду і фактично завдяки йому 9 людей в Київраді мають мандати. Коли він хотів очолити київську міську команду, Кіра йому відмовила, не дала. Вона сьогодні є головою Київської міської організації і партії. Тому усунення Сергія – це був перший крок, щоб усунути людину, яка має амбіції, має можливості та спроможність, фактично очолити партію. Якщо Сергій піде на керівництво, я буду одна з тих, хто буде його підтримувати.
