Історія однієї землі. На Березнівщині сім'я не може оформити спадок. Як виявилося, частина території, на якій завжди розташовувалося їхнє господарство, за документами їм не належить. Коли почали у справі розбиратися, виявили, що першочергово у документах було допущено чимало помилок. Те, що було по факту, не відповідало тому, що в документах. Цю проблему почали вирішувати, але наштовхнулися на супротив від сільської ради.
У пошуках справедливості. Жителька села Бронне, що на Березнівщині Ніна Швець розповідає: у 1996 році її батько отримав у приватну власність земельну ділянку, на якій було розташоване усе їхнє домогосподарство. На цій території вони жили з самого початку і усе, що тут побудоване та зроблене - справа рук її сім'ї. Тобто по факту чоловік отримав у власність те, що й так було його. Згідно з архівним витягом під домогосподарством 46 соток землі. Втім свого часу чоловік приватизував лише 25 соток, а 21 десь зникла, хоч по факту на цій території розташоване майно сім'ї.
Мені що староста говорить, що голова ОТГ: ви не маєте права на цю землю. Тому що у вас немає документів на неї і ваш батько його не оформив документально. Ми його забрали автоматом, ми його вилучили. Ми змінили цільове призначення, але жодного рішення щодо цієї земельної ділянки 46 соток немає, - жителька села Бронне Ніна Швець
Тобто замість 46 соток, на яких розташоване домогосподарство, сім'я по документах має лише 25. Ці факти почали випливати після смерті батька пані Ніни і оформлення спадку. Усе майно мало перейти доньці жінки. Але оформити його не можуть із 2014 року. Замість того, щоб допомогти із документацією, каже Ніна Швець, наштовхнулися на особисту неприязнь тодішнього голови, а сьогоднішнього старости села Бронне.
Ну, у нас конфлікт вийшов із сільською радою, - жителька села Бронне Ніна Швець
Є у цій історії і конфлікт із сусідами. Коли відбувалася безкоштовна приватизація, то були допущені помилки. Те, що є насправді, не відповідало тому, що в документах. Відтак виходило, що частина господарства була у власності сусідів. Так було з двох сторін. З одним сусідом вдалося домовитися, і він переробив документацію, а з іншим - ніяк не виходить. Каменем спотикання став під'їзд до будинку. Завжди сім'я пані Ніни користувалася із сусідами, які, до слова, є родичами, одними воротами. Далі роз'їжджалися по своїх господарствах. Чотири останніх роки заїзду із вулиці додому у жінки немає.
Там є центральна дорога, ворота, те, що сусід перегородив, і так ми їздили. Він трохи був виліз сюди, до стовпа, то у нас конфлікту не було, нехай буде - ми собі об'їжджали і так само виїжджали. А тепер він... Ну ви бачите самі, як людина перегородила дорогу. І кажуть, що ми не маємо права. Ми йдемо городом своїм. Ми собі зробили вже дорогу на городі, - жителька села Бронне Ніна Швець
Ну, то нехай забере сітку, де ви стоїте, і нехай їздить. Чого вона. Приїжджав голова Дімітров, казав: нехай вибиває паркан і їздила тудою. Всі так кажуть. А вона не хоче. Вона хоче сюдою їздити. Хоче, щоб ми дровітню забрали і буде вона їздити сюдою. Немає такої землі. Колись може було, колись і сюдою ходили, може, колись і там ходили. А воно все змінилося зараз, - сусідка Алла Боярчук
У сільській раді кажуть: згідно із затвердженим генеральним планом території у 2015 році між двома господарствами запроектували дорогу. Вона має складати 4 метри і не належить нікому із сусідів, а є комунальною власністю. Пані Ніна вважає, що дорогу зробили за рахунок її землі, це заперечує староста села.
Завжди вона була, але вона була такої конфігурації, трішки не пряма. Там трохи туди, трохи туди, але колись люди, коли все було полюбовно, всім було добре ,ти тудою трохи об'їдеш, і там все було нормально. Коли вносилися зміни в генеральний план, то відбили, щоб та ділянка була рівною, - староста села Бронне Андрій Ковалик
Відтепер усі проектні організації, які розробляють документацію на землю, відштовхуються від генерального плану. Тобто не паркан має відділяти сусідів, а дорога у чотири метри. З цим не погоджується пані Ніна, відтак жодних документів на землю затвердити офіційно не можуть, а відтак і остаточно встановити, скільки землі під домогосподарством. Аби завершилася епопея із узаконенням спадщини, має все погодити Малинська сільська рада, куди входить село Бронне.
Вона не межує з сусідом зліва, бо там є проїзд. Вона межує із землями комунальної власності. Тобто це має погодити сільська рада, подивитися чи все там добре. Тоді розробляється технічна документація, вона виноситься і затверджується на сесії і вже потім реєстьрується в ЦНАПі, погоджується і тоді вже набуває правовласності, - староста села Бронне Андрій Ковалик
Наразі поступатися у цій історії не хоче ніхто. Жінка каже: готується позиватися у суд. Адже, на її думку, сільська рада не допомагає вирішити проблему, а навпаки ускладнює все. Більше того, якщо навіть вона погодитися на дорогу між господарствами, то частину сполучення сусід уже забрав.
Десь пів метра забрано і там далі і ви бачите самі, настільки він відійшов. Голова ОТГ сказав, чого ви лізете, це земля загального користування . Це друге питання. Я кажу, а як? Він дорогу перегородив, як я маю ходити?
Наразі історія зайшла у глухий кут. Як з нього вибратися - жінка не знає. Єдина надія на суд або ж на діалог із керівництвом громади. Втім в останнє майже не вірить.
