Пережив полон, а зараз доводить, що травми дійсно були отримані під час захисту Батьківщини. Двадцятип'ятирічний Ярослав Годунко із 18-ти років служив у прикордонних військах. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі. Боронив місто від загарбників, але потрапив у полон. Там схуд на 36 кілограмів, але вижив та повернувся до рідної Дубровиці.
Вижив у полоні. Прикордонник Ярослав Годунко з Дубровиці дивом залишився живим після полону окупантів. Пригадує, доводилося терпіти як психологічні, так й фізичні тортури, але вдалося не зламатися. Його військовий шлях розпочався у 18 років. Він підписав контракт та став прикордонником. Повномасштабне вторгнення застало чоловіка у Маріуполі.
Пізніше усе почало стрімко змінюватися. Оборону Маріуполя зі зброєю у руках тримали усі. Роби це доти, доки могли. Проте, у квітні 2022 року Ярослав потрапив у полон. Пригадує, перед тим, як усіх повантажити в автобус, росіяни повбивали службових собак. Із Маріуполя їх повезли у в'язницю. Зустріли там по-звіриному.
Ярослав розповідає: щоб вижити, доводилося обмінюватись цінними речами із росіянами, аби ті дали шматок хліба та склянку води. Тортури були щодня. Не катували лише коли втрачав свідомість. Але після того, як приходив до тями - все починалося спочатку. Над полоненими насміхалися, роздягали, били, зав'язували руки і очі - змушували говорити російською. Ярослав пригадує момент, коли їх перевозили до іншої в'язниці.
У російській неволі Ярослав втратив 36 кілограмів.
У полоні, пригадує Ярослав, була повна антисанітарія, не було медичної допомоги. Через це він ледь не втратив ногу. У неволі прикордонник пробув 21 місяць. Повернули його на Батьківщину у січні 2024 року. Зараз йому 25 років. Уже вжома чоловік зіштовхнувся із українською бюрократією. Наразі Ярослав не може довести, що травми, які він отримав у полоні, повʼязані із захистом Батьківщини. Тож оббиває пороги різних установ аби йому повірили.
Наразі Ярослав хоче, аби держава гідно зустрічала тих, хто повернувся з полону або з війни. Аби не доводилося роками доводити що травми вони отримали при захисті рідної держави. Зараз Ярослав проживає в Дубровиці. Разом з родиною мріє про те, що й усі українці: аби закінчилася війна.
