Ризикуючи власним - рятувала життя побратимів та посестер. Військовослужбовиця, бойова медикиня Ольга родом із Рівненщини вступила на службу до Збройних Сил ще у 2015 році. Тоді, а згодом і під час повномасштабного вторгнення з гордістю та відвагою допомагала нашим захисникам протистояти ворогу. Продовжує це робити навіть після власних отриманих травм.
Так військовослужбовиця, бойова медикиня Ольга родом із села Городок, що на Рівненщині ,розповідає про свою мотивацію служби у лавах Збройних Сил. Військовий шлях захисниці розпочався ще у далекому 2015 році. Тоді наші воїни боролися із противником на Сході України. Пригадує: на той час вона спершу займалася підприємницькою діяльністю у сфері реабілітаційних послуг. Та вже тоді розуміла, що, окрім нас самих, - нашу державу ніхто не захистить. Відтак, маючи досвід роботи у сфері медицини, за власним бажанням відправилася протистояти ворогу та рятувати життя українців.
Згодом у зв'язку із сімейними обставинами службу жінці довелося полишити. Втім, як виявилося, не надовго.
Коли ворог відкрито напав на Україну 24 лютого 2022 року, Ольга із чоловіком були у Житомирі. А вже згодом, разом із бригадою опинилася Сєвєродонецькому напрямку. Жінка пригадує, там на фронті, на жаль, щодня поранених чимало. Тож, коли поставало питання про надання медичної допомоги - до справи бралися усі.
Та за час несення служби, постраждала й сама Ольга. На полі бою отримала не 1 травму.
Та навіть після цього захисниця полишити військову справу не змогла. Пройшла військово-лікарську комісію та за станом здоров'я, перевелася на службу у Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Нині є старшою бойовою медикинею у роті охорони. І далі допомагає хлопцям під час їхньої реабілітації. Каже: після усього пережитого найбільше ранить людська байдужість тут.
Зрештою, попри байдужість деяких - наголошує: нехай не на фронті, але разом із колегами тут продовжуватиме робити усе від неї належне, аби наближати перемогу.
