Святвечір віряни відзначають напередодні Різдва Христового. З 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, а тому тепер це свято припадає на 24 грудня.
Історія свята Святвечір
Оскільки свято відзначається перед Різдвом, на Святвечір християни згадують події перед появою на світ Христа. Згідно з Біблією, цього дня на нічному небі запалилася Вифлеємська зірка, яка вказувала на місце перебування Марії. Пізніше за цією зіркою волхви знайшли місце народження Сина Божого і принесли йому подарунки.
Для українців Святвечір завжди був великим святом і відзначався з великим розмахом. А більшість традицій збереглися до наших днів. Саме в цю урочистість починається період під назвою Святки, який триває до Хрещення Господнього.
Звичаї на Святвечір
Не менш важливою за саме свято вважалася підготовка до різдвяно-новорічних днів. Селяни в давнину ще під час жнив створювали обжинкового Дідуха та готували пахуче сіно. До Святвечора та Різдва намагалися закінчити всю важливу роботу: навести в оселі лад, прибрати, відремонтувати все, що потрібно, зайнятися рукоділлям, приготувати святкові страви.
За звичаєм, потрібно було побілити приміщення, розмалювати його для зустрічі Різдва і Нового року, поприбирати в кожному приміщенні, випрати старі чи придбати нові скатертини. Також намагалися купити новий одяг для кожного члена родини. Підбирали й новий посуд. Особливо важливо було натирати мак для куті в новій макітрі (спеціальний глиняний горщик). З воску з власної випічки виготовляли свічки. Водночас під час роботи обов'язково промовляли молитву.
Ще на світанку 24 грудня починали готувати кутю та узвар. Їх наші предки вважали Божою їжею. Тут важливо було дотримуватися певного ритуалу. В печі по-особливому укладали дрова, запалювали їх обов'язково "живим" вогнем (іскра від кресала або тертя двох деревинок), брали набрану на світанку (непочату) воду, на якій заварювали пшеницю. В кожному регіоні України існували свої традиційні рецепти куті. Але зазвичай її готували із зерна, сухофруктів, горіхів, меду.
З першими променями сонця відкривали всі вікна в оселі, а також ворота у двір, щоб впустити до свого обійстя хороший урожай, багатство. Освяченим маком обсипали домашню худобу, погреби та комори. Це, за повір'ями, захищало від злих сил.
Коли все було готово, господар та його старший син вносили до хати "Святки" — ритуальні символи різдвяних свят. Батько ніс "непочату" воду, а син — три колоски. Також заносили Дідух, який обов'язково ставили на покуті, біля ікон. Пахучим сіном встеляли підлогу та стіл.
Цікаво, що існувала традиція застеляти стіл на Святвечір двома скатертинами. Першою покривали сіном і вона призначалася добрим духам. Зверху по кутах столу розкладали голівки часнику. Тоді накривали ще однією скатертиною. В центрі столу ставили кутю та пісний хліб.
Було заведено не їсти цілий день, аж до першої зірки. Це правило не стосувалося хворих, вагітних, дітей. Тоді одягали гарний новий одяг і сідали за стіл. На Святвечір заборонялося ходити в гості, позичати гроші, йти з дому. Перед початком господар молився
Що не можна робити на Святвечір
- Одягати брудний, старий одяг.
- Працювати по дому або у дворі.
- Відмовляти в допомозі.
- Сваритися і лаятися (особливо за столом).
- Рибалити й полювати.
Народні прикмети
- Зоряне небо на багату кутю — до хорошого урожаю гороху.
- Місячна ніч означає, що вродять баштанні культури.
- На деревах ожеледь — вродить садовина й горіхи.
- Іде сніг — на хороший урожай яблук.
- Сніг чи іній означають, що літо буде мокрим.
- Чисте зоряне небо — на урожайне та сухе літо
