Ветерани Рівненської АЕС на під першопроходцями. Адже 50 років тому саме вони розпочинали будівництво найбільшого підприємства регіону. Марія Кухарчук родом із Володимирця. На будівництво атомної станції влаштувалася у серпні 1973-го, ще до приїзду Володимира Коровкіна. До дрібниць пам’ятає, як у жовтні разом з колегами зустрічала у Рівному новопризначеного генерального директора РАЕС .Відтоді працювала з ним багато років на посаді секретаря.
Пані Марія неквапливо снує нитку спогадів. На цих світлинах її молодість, улюблена робота і люди, з якими пів століття тому розпочинала свій трудовий шлях на Рівненській , але на той час ще Західно-Українській АЕС. У трудовій книжці залишився запис від 16 серпня 1973-го.
Марія Кухарчук працювала на посаді секретаря. Тодішній так би мовити офіс великої будови розташовувався у невеличкому приміщенні селища Рафалівка.
Пані Марія пригадує, якими непростими були ті перші роки будівництва. У глибинці Полісся споруджувалося стратегічне для економіки підприємство. Підприємство високотехнологічне, яке мало забезпечити електроенергією зростаючі потреби споживачів. Будували Рівненську АЕС рекордними темпами.
Про вихідні часто й не йшлося. Працювали в суботу і в неділю. А заряджав усіх своєю енергією директор Володимир Коровкін.
Пригадує пані Марія, як вирувало будівництво обєктів атомної станції, зводилися перші житлові будинки, а підготовка до пуску першого енергоблока пройшла крізь серце і душу кожного, хто був долучений до цього процесу.
Траплялися у цій круговерті і казуси.
Пані Марія щиро і тепло згадує першого генерального директора Рівненської АЕС Володимира Коровкіна .
Цій людині, переконана, долею було написано творити великі справи. Він вражав мудрістю і далекоглядністю.
За пів століття змінилося багато, каже пані Марія. Сьогодні працю секретаря супроводжують сучасні технології. І вони - продовження ентузіазму тих, хто 50 років тому своєю натхненною працею розпочинав будувати майбутнє.
