26-річна Марія з позивним Манюня родом із села Біловіж на Рівненщині. Дівчина ще кілька років тому працювала фельдшеркою у сільському медпункті та виховувала двох дітей. Але після початку повномасштабного вторгнення вона прийняла рішення, яке вразило навіть односельців, – підписала контракт і пішла на війну.
Історію військовослужбовиці опублікували на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”
«Я ж медик. Я можу рятувати. То чого сидіти вдома?» — пояснила свій вибір Марія.
16 серпня 2023 року вона стала на військову службу й вже за кілька днів опинилася на Оріхівському напрямку. Там Манюня виїжджала на евакуації, чергувала в підвалах під обстрілами, рятувала і військових, і цивільних.
Попри біль і втрати, Марія продовжила службу. Дехто в селі засуджував її вибір — адже вона мати й має малих дітей. Проте жінка жодного дня не пошкодувала:
«Я знала, що роблю. Я — єдина жінка з мого села, яка пішла воювати. Але підтримка була. І від батька, і від волонтерів, і від односельців. Люди навіть генератори передавали. А діти щодня дзвонять: “Мамо, коли ти приїдеш?”. Я кажу: “Скоро, доці”. Хоч сама знаю — не скоро».
Сьогодні Манюня служить у 2-му батальйоні 104-ї бригади «Горинь». Пройшла навчання бойового медика, отримала військово-облікову спеціальність і відкрила в собі сили, про які навіть не здогадувалась:
«Я підняла 100-кілограмового чоловіка. Стріляю з автомата. Катетери ставлю, хоч посеред ночі. Просто береш — і робиш».
