Рівнянка Анна Шевчук доводить, що подорожувати можна дешево. Вона навіть написала про це книгу«Мандрувати не можна зупнитися». Анна автостопом об’їхала 30 країн і написала книгу.
" Життєвий урок, якому навили мене ці мандрівки, це те, що я зрозуміла, наскільки мало мені треба для того, щоб жити прекрасним чудовим життям, і наскільки оця споживацька культура змушує нас думати, що нам треба багато речей для того, щоб жити", - розповідає авторка книги.
Вона розповіла про пригоди і труднощі, з якими стикалася під час мандрівок.
Анна Ткачук – прихильниця вільних мандрів. Зараз всі знають, що подорожувати бюджетно можливо. Але в 2015 році слова «лоукост», «хостел» і тим більше «каучсерфінг» не були відомі широкому загалу. В цій книжці авторка ділиться своїм першим досвідом ультрадешевих мандрів. Це історія про пошук пригод під девізом «Безумство і відвага». Про те, що подорожі викликають звикання і непереборне бажання жити на повну.
Мав честь бути літературним редактором. Завдяки захоплюючому сюжету побував подумки у багатьох країнах. Разом з авторкою подорожував і переживав непростий шлях юних мандрівниць.
Читайте також: Рівненська письменниця злітала до Італії і назад за 458 гривень
Ось лише уривок із цієї книги.
Зима-весна – 2020. Запис у моєму профілі в інстаграмі:
«Я вважала, що повертатись в Бразилію мені зась.
Коли я цією осінню думала, що робити зимою і куди я хочу податись –я з гіркотою міркувала, що Латинська Америка мені не світить. Тому що добиратись або дуже довго, або дорого.Тим більше я розуміла, що поїду кудись сама. Мені просто хотілося помандрувати одній. Але, коли я писала книгу і розбирала старі записи з подорожі Індією, то була сама приємно вражена легкістю прийняття рішень. Я не заморочувалась деталями – просто купила білети, не маючи ні візи, ні розуміння, що я там буду робити. Тому, коли я цього разу побачила акцію, по якій можна було відносно дешево полетіти з Відня в Бразилію, я вирішила: «А чому б і так?»
Після купівлі білетів на моїй карточці майже нічого не залишилось.
Але коли мене це зупиняло? Я задумалась над альтернативними варіантами – полетіти в Азію, де мандрівникам легше заробити в дорозі. Але мені туди не хотілось. Звичайно, було б цікаво відвідати нову країну. Та я розуміла, що «дуже-дуже» – я туди не хочу.
По-справжньому сильно я хотіла саме в Бразилію. Після того, як я плюнула на умовності і таки зробила цей крок – у мене наче тягар з душі спав. І тоді я зрозуміла, що це правильне рішення. Хоч я таки пішла з собою на компроміс – у мене є білет назад. Ось в чому заковика – завжди думала що, коли я вже їду в Латинську Америку – це надовго. Так роблять більшість мандрівників – деякі роками звідти не повертаються.
Проблема в тому, що я собі цього дозволити не можу. Тому акція Turkish airlints на дешевші білети з Відня в Сан-Паулу туди-назад – вирішила цю проблему.
Бо, справді, блок в моїй голові «у мене немає можливості здійснити цю подорож» – це мені наговорили інші люди свої власні сумніви. Як я не розпізнала, що це були чужі голоси, а не мій – дивно. Але колишня «Я», через старий блокнот нагадала мені, що це – все дурня.
Це не мої страхи – чого я їх маю годувати?»
У такому темпі я прожила 5 років. Не навмисно, зовсім випадково і дуже вдало у мене сформувалось ставлення до свого життя, як до витвору мистецтва. Не в сенсі, що я його вважаю шедевром. Просто сприймаю його, як акт творчості. Наче я знімаю власний фільм. Сама обираю декорації і персонажів. Створюю моменти.
Проживаю їх усвідомлено. Насолоджуюсь власним вибором, відповідальністю за своє життя. Ніхто не казав, що це так захопливо. Буває важко і незрозуміло. Але воно того варте.
