Ексголова Рівненської обласної ради Сергій Кондрачук зарахували до окремого загону спеціального призначення «Азов». На широкий загал про це він повідомив восени.
Строкової чи будь-якої іншої служби у ЗСУ або ж альтернативних військових формуваннях Сергій Кондрачук не проходив, повідомив він і інтерв'ю для АрміяInform. Лише на початку повномасштабного вторгнення пройшов кількатижневий курс тактичної та домедичної підготовки. Тоді ж і здобув навички володіння зброєю.
Сергій Кондрачук поділився, що перша спроба стати частиною ще навіть не полку, а батальйону «Азов» була в серпні 2014 року. Тоді він декілька днів провів на базі цього формування в Урзуфі, але прийнятий до нього тоді не був.
"Коли сталося повномасштабне вторгнення Рівненська обласна рада та я, як її голова, активно займалися всіма питаннями, пов’язаними з обороноздатністю і безпекою області, роботою з ВПО. Через кілька місяців великої війни, коли всі ці процеси вдалося налаштувати, і рада запрацювала в нових умовах системно, я почав звертатися до військкомату з проханням зняти з мене бронювання та дати можливість бути мобілізованим. Але отримував відповідь, що це неможливо. І вже після звільнення та автоматичного «розбронювання» написав заяву з проханням мене мобілізувати. І так я розпочав службу в ОЗСП «Азов». І про це поки що не пошкодував жодної миті", - пригадує Кондрачук.
Він зауважив, що в плинули на цей вибір і ті знання, які він вже мав, адже він морально готував себе до цієї війни ще з 2008 року, коли московія напала на Грузію:
"Для мене було очевидним, що наступними, рано чи пізно, станемо ми. Відтоді почав вивчати нашого одвічного ворога, прочитав чи не всю доступну літературу про росію, наше багатовікове співіснування з нею".
Наразі Сергій Юрійович служить мінометником.
"Мінометником служив мій добрий друг — земляк з Рівного Юрій Яцика. Я часто з ним спілкувався і вирішив, що коли буде можливість вибору, піду саме туди. Коли хлопці ще торік у квітні збиралися на деблокаду Маріуполя, я заганяв їм автівку, і так познайомився з командиром "мінометки". Зрештою, робота на мінометі — це багато в чому розрахунки, математика, а я її з дитинства дуже люблю", - додав ексголова Рівнеоблради.
За його словами, батьки схвалили рішення піти воювати, а діти поставилися з розумінням. Пишаюся своїми дітьми та їхнім розумінням того, що відбувається.
"Щодо дружини, то вона сама працює у правоохоронних органах — патрульній поліції м. Рівне. До слова, "Азов»", як частина Нацгвардії, теж у структурі МВС, а тому ми з нею фактично колеги. От лише в мене найнижче звання — солдат, а вона вже капрал. Жартуємо інколи про це. Звісно, тут сумуєш за рідними, за коханою людиною. Але що ж поробиш, час такий", - розповів Кондрачук.
Він поділився й своїми спостереженнями про ворога та розповів про те, коли чекати перемогу:
"Треба розуміти, що ми — давня землеробська нація. А московія — молода мисливська. Мисливська — отже, загарбницька, безжальна, жорстока. Це погані риси, якщо йдеться про мораль, людяність та розвиток, але не найгірші, коли говорити про війну. Також не зовсім поділяю думку тих, хто вірить у розпад у найближчі роки того, що називають росією. Які передумови? Фінансові? Та вони кору на деревах гризти будуть, щі лаптем сьорбати, але не перестануть кричати про великого путіна та підтримувати війну.
А тому сподіватися на перемогу виключно завдяки певним процесам у самій московії, як на мене, справа невдячна. Ми маємо знищити ворога фізично. З допомогою наших союзників, котрим маємо бути безмежно вдячними і які не перестають нам допомагати. Ще ніколи наша нація не мала такої підтримки світу у війні проти московитів. Але насамперед маємо розраховувати на власні сили".
