Десять протоколів про булінг в освітніх закладах з початку року склали працівники поліції на Рівненщині. Про те, що таке булінг, яких дітей булять найчастіше і звідки береться агресія у кривдників, журналістам ITV media group розповіла інспекторка відділу ювенальної превенції поліції Рівненської області Тетяна Михайлюк.
"Батьки люблять своїх дітей і не враховують, що вони в такому віці можуть говорити неправду"
— Розкажіть, перш за все, що таке булінг?
— Така тенденція зараз, що як тільки десь дитину образили, то всі пишуть, що це булінг. І батьки заявляють про булінг. Але це не зовсім так. У булінгу є три основні складові – освітній процес, три сторони і системність. Тобто це обов’язково мають бути учасники освітнього процесу. Повинен бути кривдник, постраждалий і свідки. Булінг — це не про те, що хтось десь там обізвав дитину. Це приниження гідності дитини при свідках. І третє — має бути системність, а не одноразова ситуація. З початку року наші працівники склали 10 протоколів про булінг. Але насправді у школах він був завжди. Були і кривдники, і ті, хто від них потерпав. Просто питання булінгу і домашнього насильства лише зараз почало підніматися дуже гостро. І ми дуже сильно відстаємо від їнших країн у цих питаннях.
— Тобто якщо дитину ображають у дворі, а не в навчальному закладі, то це булінгом не являється?
— Ні, це може кваліфікуватись, як насильство чи тілесні ушкодження. А якщо це відбувається вдома — то це домашнє насильство. Учасники булінгу мають бути з одного навчального закладу.
— А якщо вчитель знущається над дитиною?
— Це теж булінг. Буває таке, що у вчителя до якоїсь дитини упереджене ставлення. У нас була така проблема, що вчитель погано ставився до учня, але вона уже вирішилась. Ми намагаємось роз’яснювати усі ці питання у школах. Але часто школи самі намагаються такі речі вирішувати: викликають своїх психологів, батьків, педагогів і сідають за стіл переговорів. І якщо вирішують, то все добре. Але якщо булінг продовжується, тоді вже починають працювати поліцейські. Ми складаємо протоколи, проводимо свої бесіди. Тобто якщо не справляється школа, тоді вже підключається поліція. Але якщо вже школа не вирішила, а батьки ідуть далі до нас, то це вже мінус навчальному закладу, що вони не змогли розібратися самостійно.
— А якщо у школі приховували проблему, то за це є якась відповідальність?
— Передбачена. Але вони не те, що приховують, просто спершу намагаються розібратися самі. Дитина ж — та, яка кривдник, — зазвичай, каже, що більше такого робити не буде. То ж не каже: «Я його ненавиджу і буду й далі бити». Тому навчальні заклади, як правило, вважають, що у них є психологи, педагоги. Тобто мають відповідний рівень і людей, які можуть з цим розібратися. А батьки, зі свого боку, часто думають, що це саме їхню дитину ображають, принижують, недооцінюють. Але вони ж не завжди праві. Звичайно, батьки люблять своїх дітей і не враховують, що вони в такому віці часом можуть говорити трохи неправду. А насправді ці діти ще й самі можуть першими задиратися. Але потім уже розказують зовсім іншу історію. Батьки спочатку, коли звертаються, думають, що це їх дитина тут ображена і принижена. А починають розбиратися, що вона робить у класі, що робила вчора-позавчора, тиждень тому, виявляється, що ця дитинка теж не така вже ідеальна і правильна. А теж когось підбурює і обзиває. Але чогось вважає, що їй можна, а от коли вже до неї щось хтось там говорить, то вже значить булінг.
— Яких дітей переважно булять?
— Як правило булять дітей, які емоційно і психологічно слабші. Це швидше питання до психологів, але сьогодні нам розповідають, що не потрібно дітей вчити бути дуже слухняними. Неправильно вчити, щоб вони все віддавали. Це колись нас наші батьки могли так вчити. Але це пережитки «радянщини» були. Тепер за європейськими стандартами позиція зовсім інша. Тому коли в освітнє середовище попадає дитина, яка є емоційно слабшою, то сильніша дитина один раз її зачепить, другий і вже бачить, що та опускає голову і не дає здачі. За рахунок цього, кривдник починає сам собі набувати якийсь свій авторитет, свою силу починає показувати. Такій дитині починає здаватися, що вона стає сильнішою за рахунок тієї, яку принижує. Хоча дитина може бути емоційно слабка, але якщо для неї батьки – стіна, вона відчуває і знає, якщо прийде додому, це розкаже, то батьки за неї вступляться, то тоді вже себе сильнішою почуває. А є ще діти з неблагополучних сімей. Така дитина не може прийти додому, пожалітись і розказати комусь. Адже знає, що її ніхто не підтримає, або просто ніхто не почує.
— А які діти стають кривдниками?
— Яка людина починає когось принижувати? Та, яка принижена сама. Дитина, яка з дитинства є самодостатньою, яку поважають, немає бажання принизити когось. А принижена дитина хоче когось принизити. Тому що вважає, що це її підніме на якийсь інший рівень. У неї є така потреба просто. Це такі певні психологічні моменти. Дитина, яка десь постраждала вдома — приміром, батько-алкоголік її систематично обзиває, то їй хочеться самореалізації. Тому це питання до навчальних закладів і психологів того ж закладу. Вони ж спостерігають за цими дітьми. Бачать, яка та дитина. Я думаю, що в кожному навчальному закладі абсолютно всі знають, з якої сім’ї ця дитина, і чому вона така. Звичайно, це не здорово, коли дитина приходить і булить когось. І тут питання не стоїть в якомусь матеріальному становищі і у тому, що у неї є. Питання у ставленні до самої дитини. Є така гарна фраза: «Якщо ми поважаємо своїх дітей, то наші діти поважають всіх людей». А постраждала дитина стає кривдником ще слабших дітей. І це треба вирішувати на психологічному рівні. З дітьми треба працювати. Психолог є у кожній школі і має знати, який там психологічний клімат. Вони ж чимало тестів проводять.
— Часто у школах психологи просто «для галочки»...
— А не повинно бути «для галочки». Може хтось і для «галочки», але ми ж всі повинні свою роботу виконувати, то хай і вони дивляться за тим, що роблять. От у нас є десять протоколів, але я думаю, що є в школах ще діти, які від цього потерпають. А батьки до нас не звертаються, а треба було б. Як то кажуть, кожній дитині ще треба мати щастя, у якій сім’ї вродитись. Добре, коли є батьки, братики, бабусі-дідусі, які будуть якусь позицію за дитину тримати. А якщо ніхто за неї не вступиться, то вона так і потерпає. Ми зараз запустили спеціальний бот, щоб дитинка могла сама звернутися. Ну ще такий спосіб придумали, щоб дитина сама могла якогось захисту попросити чи хоча б сказати, що є така проблема. Але часто буває, що у неї просто недостатньо тої сміливості, щоб це зробити.
— Боїться, що ще більше будуть булити?
— Звичайно боїться. Бо кривдник же, напевно, її і залякує, що спробуй комусь розкажи… Але все одно — так, дитина боїться, залякана, але з нею ж треба проводити певну роботу. Бо так можна боятись, боятись, і до якого рівня це дійде? Як кажуть: навіть кота можна заганяти, заганяти, а потім він кидається в очі і все. Терпить і боїться стільки скільки може. Так само дитина. Ясно, що її залякують, але вона повинна знайти в собі сили, щоб звернутись за допомогою. Це все дуже погано і прикро, але наші працівники ходять по школах, є психологи, класний керівник, сусіди, зрештою. Є люди, яким вона повинна це озвучити. Бо так не може бути, що дитина постійно загнана. Інакше це вже буде не психологічна проблема, а психічна. Адже нормальна здорова людина, яка немає вад розвитку, вона щось перетерплює, але це для неї не є нормальним терпіти і потерпати. Все-таки вона щось говорить, шукає виходу. І це нормально!
"Для початку має бути дружба між батьками і дітьми"
— Що робити батькам, якщо дитина потерпає від булінгу?
— Говорити з дитиною, перш за все. Вона ж приходить додому і щось розповідає. Приміром, каже: «Я не хочу йти в школу». Треба йти гуляти з нею, треба йти в якийсь магазин, просто багато говорити. Щоб вона розказувала, як у неї справи. Для початку має бути дружба між батьками і дітьми. Я не вважаю, що дитина повинна просто поважати своїх батьків. В першу чергу, вона повинна дружити з батьками. Не треба казати «Мамо, Ви» і маму боятися. Звичайно, що коли ми любим батьків, то і поважаєм. Але в першу чергу повинне стояти питання дружби. І от ми говоримо, говоримо, говоримо і потім та дитина, якщо розуміє, що може спокійно мамі чи тату, як другу, розказати, починає говорити. Навіть якщо ще не каже, що не хоче в школу, а просто розповідає: «От ти уявляєш, що сьогодні було таке-то, той-то зробив те і те». І так батьки з самого початку можуть виявити проблему. Коли ми дружимо зі своїми дітьми, вони нам починають з самого початку казати, що щось не так. І ми тоді їх можемо убезпечити, не дати розвинутись якісь такій нездоровій ситуації з самого початку. Ми їх просто заберемо з того середовища. І дитина навчиться тому ж. Вона ж росте, вчиться, дивиться на своїх батьків. І коли бачить, що є така ситуація, то не дає себе образити. Це теж наука.
— А що робити батькам, якщо їхня дитина агресор?
— Тут вже виникає інша проблема. Бо переважно дитина така, якщо у неї такі батьки. Агресор дитина – це означає, що вона вже цю агресію десь бачила. Значить вдома така обстановка, так батьки себе ведуть. І якщо дитина-кривдник, то часто розуміє, що в неї є теж нормальний захист — її батьки захистять. І вона так і буде себе вести. Бо якби знала, що їй дома дадуть нормального «прочухана» за те, що вона десь там бігає і "роздає копні" чи кричить, то такого б робила. Тому там теж є психологічна проблема. Дитина кривдник, бо її вдома ображають, а вона йде в школу чи на вулицю і ображає когось там.
— Тобто батьки з такими дітьми все-одно не будуть проводити бесіди?
— Можливо, відсотків 20 і будуть, але точно не більшість. Адже абсолютно всі проблеми йдуть з дому, це все дитині ми прививаємо дома. В першу чергу вихід з цієї ситуації шукає заклад, де це сталося, а потім уже звертаються до нас. Ті ж батьки, чиї діти когось кривдять, ведуть себе набагато гоноровіше, ніж, наприклад, батьки скривдженої дитини. Бо чию дитину ображають, та людина хоче знайти захисту. А тут же не їх дитину образили. Вони вважають, що їх діти «на коні». Що нічого страшного, що вона там когось брудом облила, то ж «у нас нормальна дитина, шо ви хочете? В нас дитина не страждає. А якщо та інша якась така, що не може за себе слова сказати, то це її проблеми». Тому тут питання стоїть в тому, що дієво получається лише гривнею карати. Раз батьки штраф заплатили, то вже тоді щось розуміють. І починають дитині казати, навіть не з того боку, шо він не правий, а: «Слухай, перестань оце таке робити, бо я плачу штраф». Тобто на практиці виходить саме так, а не через те, що вони якісь висновки дуже зробили.
Довідково: Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу -
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
Правова допомога: Єдиний контакт-центр безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
Психологічна допомога: Національна дитяча "гаряча лінія" для дітей та батьків з питань захисту прав дітей 116-111
