Рівнянка, яка переспівала українською пісню з "Відьмака" від Netflix, а також англійською всесвітньовідомий “Щедрик” - поділилась з нашими журналістами як розпочався її шлях у блогерстві. Олена Андросова, має канал на ютубі “Eileen”, за яким стежать пів сотні тисяч людей. Як же відбувається процес створення відео - читайте далі.
Довідка:
Олена Андросова
32 роки
за освітою перекладач (навчалась у Національному університеті “Острозька академія”)
блогерка (57 тисяч підписників на ютуб-каналі “Eileen”)
— Як виникла ідея створити ютуб-канал?
— Насправді, я створила ютуб-канал багато-багато років тому, використовувала його як спосіб збереження відеофайлів, зараз це називається в “хмарному сховищі”. З початку у мене не було жодних планів мати якусь музичну діяльність, абощо. Потім так трапилося, що з'явилося натхнення і мені хотілося записати якийсь абсолютно домашній кавер. І я вирішила залити його на “Youtube”. Чисто з цікавості, щоб побачити чи буде це комусь цікаво, чи хтось побачить, чи можливо, лишить коментар. Швидше, це як такий спосіб частинку себе показати світу і, можливо, побачити як ця частинка віддзеркалюється в інших. Але знову ж таки, жодних серйозних намірів щодо розвитку каналу в мене не було взагалі. Щоправда, до січня минулого року.
— Що ж тоді сталось?
— Завдяки хайпу над серіалом “Відьмак”, у мене почало з'являтися купа підписників. Під моїми старими відео були коментарі з проханням зробити переклад на пісню “Toss a Coin to Your Witcher”, що я зрештою і зробила. Знову ж таки з цікавості. А потім вже коли я побачила, що це людям справді цікаво і необхідно, я почала займатись цим регулярно.
“ВІДЬМАК” — фентезійний літературний цикл польського письменника Анджея Сапковського та похідна франшиза. Перше оповідання циклу видано у 1986 році в польському часописі «Фантастика», а останній роман у 2013. За цим циклом створено комікси, серіал та відеогру.
— Чи була колись мрія бути блогеркою, чи це поступово прийшло?
— Ні, жодних подібних мрій у мене не було. Хочеться зазначити, що завжди мені трохи ніяково, коли мене називають блогером. Тому що я себе блогером не вважаю. Я ще з того покоління людей, які пам'ятають як з'явилися текстові блоги в інтернеті, і блогерами були люди, які писали якісь історії. Або про себе, про своє життя, про свої подорожі, спостереження за світом. Для мене блогер, той хто розповідає історії, а тому чесно кажучи, я себе блогером не вважаю.
— У вас підписники лише з України, чи є і ті хто підтримує вас з-за кордону? Якщо так, то чи є цікаві історії пов'язані з ними?
— Підписники є з-за кордону. Хоча з України це більшість. Стосовно цікавих історій, не знаю, перше, що спало на думку - це серед людей, які мене підтримують на “Патреоні”. Там є більше можливостей познайомитися з цими людьми. Часто буває, що підписується хтось з-за кордону, потім дізнаюсь, що це хтось з наших земляків, які переїхали жити туди тимчасово чи на постійно. Тому можна сказати, що підтримка буває з-за кордону і від українців і від людей, які в Україні ніколи не були, українську мову не знають, але їм подобається моя творчість.
— Чи відчували ви коли-небудь підтримку або ж мотивацію від своїх підписників?
— Підтримка, яку я відчуваю від своїх підписників, те, що їм подобається, що я роблю - це одна з головних мотивацій цим займатися в принципі. Якби цієї підтримки не було, я не думаю, що я цим займалася б. А от, коли я бачу, що в людей знаходиться відгук на те, що я роблю - мені автоматично це дає енергію продовжувати робити відео.
— Чи мрієте ви потрапити на якесь телевізійне вокальне шоу? Чому?
— Ні. У мене двояке ставлення до таких шоу. І для себе особисто, на цьому етапі, на якому я зараз знаходжуся в житті, з урахуванням планів, які я будую і мрії - я не бачу, що я могла б щось для себе взяти з подібних шоу.
Залаштунки зйомок: фото з особистого архіву Олени
— Одна з ваших родзинок - це ваша киця, розкажіть як і чому її так назвали.
— Так у мене є киця, яку звати Йеннефер. Мабуть, не важко здогадатися це все пов'язано з “Відьмаком”, але не з серіалом, а книгою. Власне, коли я познайомилася з цими книгами, прочитала їх, всі декілька разів підряд. А саме десь після першого читання я взяла собі кошенятко. Я дуже хотіла собі чорненьке кошенятко, і я якось я зразу знала, що я назву її Йеннефер. Так звали головну героїню цієї саги, чарівницю з дуже норовливим характером. Це той випадок, коли спрацьовує повір'я, що як корабель назвеш, так він і попливе. У киці дуже яскравий характер.
киця Йеннефер
— Чи допомагає киця у створенні відео?
— Швидше, найкращий варіант, це коли вона не заважає. Іноді, коли я репетирую щось вдома, вона може мені підспівувати своїм маніакальним м’явкотом, але коли це відбувається під час запису - мені доводиться просити її трішечки почекати (посміхається).
— Можливо, є мрія вести ютуб-канал в лайфстилі, тобто записувати не лише пісні? Впевнена, люди цікавляться вашим життям, і їм було б цікаво за вами спостерігати трішки під іншим кутом.
— Я не раз думала чи можу я надати якийсь інший тип контенту. Загалом, я відчуваю, що є дуже багато сфер мого життя, які мені хотілося б лишити моїми. Якісь такі певні кордони, в які я не готова пускати публіку. І я вважаю, що це нормально і як мінімум добре для якогось збереження стабільності моєї психіки. Водночас, спробувати щось додаткове, мабуть, було б теж цікаво. Мене здивувала позитивна реакція, на відео з моїми відповідями на запитання, яке я опублікувала на річницю виходу сого каверу “Киньте гріш відьмакові”. Я не була впевнена, що людям буде це цікаво, а виявилось, що так. І я зараз думаю, що такі відповіді на запитання можна зробити традицією. Все ж, для нового - потрібна внутрішня готовність, як мінімум, я розглядаю варіант, що можливо ще щось потім додати чи на свій канал, чи зробити інший канал.
Проєкт “Блогери без хайпу” покликаний розповісти про талановитих людей Рівненщини, які стали лідерами думок у соціальних мережах. Вони мотивують та надихають своїх підписників. Адже над своїм успіхом вони працювали та працюють самотужки. А стали популярними завдяки своїй експертності та таланту - без хайпу (з англ. “hype”, галас навколо чогось).
