Вона жінка, в голові якої живе мільйон ідей. Завжди щира, усміхнена та відкрита. Щодня вона працює над розвитком своєї громади і радо ділиться цим на сторінках своїх соцмережах. Вікторія Костюк – громадська активістка, голова ГО «Агенція розвитку громад «Інтонація ЗМІН» та блогерка.
Своїм читачам у Фейсбуці вона розповідає про успіхи та мінуси своєї діяльності, ділиться своєю думкою – на що часто отримує і ложку дьогтю. Про це і більше Вікторія Костюк розповіла ексклюзивно для проєкту “Блогери без хайпу”.
Вікторія Костюк 33 роки Педагог за освітою. З два роки працювала в органах місцевого самоврядування. Нині очолює громадську організацію «Агенція розвитку громад «Інтонація ЗМІН» та більше року працює в міжнародному проєкті. Веде активно сторінку у Фейсбуці.
— Ви народилися не у Смизі, але дуже активно працюєте над розвитком цього селища. Чому? Що вас мотивує?
— У Смизі я живу рівно 15 років. З впевненістю можу назвати Смигу рідним селищем, тут народилися і ростуть мої троє дітей – саме вони мотивують мене змінювати простір навколо. Спочатку своєї громадської діяльності я зробила велику помилку – говорила та закликала людей змінюватись, на що отримала великий опір, бо організації та компанії не змінюються. Тому після усвідомлення і роботи над собою вирішила працювати локально з тими, хто має таке бажання змінюватися.
— Найперше, що впадає в око, коли просто ознайомлюєшся з вашою сторінкою - це ваша біографія. Те, що ви завжди у вирі подій. Як у вас вистачає часу на це?
— Часу насправді дуже не вистачає, а тепер в умовах карантину додалося навантаження через дистанційне навчання дітей, безперервне перебування в онлайні та паралельне виконання домашніх обов'язків. Я – не супержінка, яка може все, і часто і можу розплакатися від безсилля і перезавантаженості, але для мене це – сигнал зупинитися, перезавантажитися, а тоді з новими силами йти вперед.
Фото з ФБ-сторінки Вікторії Костюк
— Коли й чому розпочали громадську діяльність?
— З громадським сектором познайомилася тоді, коли вже працювала в Смизькій селищній раді. На посаді начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту мала мрію перетворити пострадянські клуби в молодіжні центри, куди захоче ходити молодь. Тоді почала їздити на форуми та семінари, за короткий час змінилося моє інформаційне поле – відкрилися нові можливості. Саме робота в органах місцевого самоврядування дала поштовх до внутрішньої зміни, познайомила з громадським сектором. У 2019 я зрозуміла, що спочатку треба працювати з людьми, а лише після цього можна говорити про зміну влади.
— Ваша громадська позиція наштовхує на те, що вас можна назвати лідером. А ось чи готові ви так самі себе назвати?
— Лідерство для мене – це величезний виклик, і хоча воно стосується невеликої кількості людей, результати його роботи стосуються усіх. Дуже часто лідер – це людина, яка не має сталого найму, а веде проєктну діяльність, працює над вирішенням певних соціальних проблем. Зараз дуже важливе жіноче лідерство, бо саме жінкам притаманна інклюзивність і безперервність виконання певних функцій, а це покращує процеси прийняття рішень. З цієї позиції я готова назвати себе лідеркою, яка своїм власним прикладом хоче мотивувати інших пройти цей шлях до самоусвідомлення.
“Лідерами не стають з отриманням свідоцтва про народження, але відбутися це може тільки тоді, коли ми будемо до цього готові”.
— Назвіть свої найкращі три проєкти, якими ви пишаєтесь?
— «Створення відкритого простору для комунікації «Послухай і почуй» на базі Смизької дитячої музичної школи, який вдалося реалізувати якраз перед карантином у 2020 році. Благодійний забіг «Почуємо разом» у 2019 році, метою якого було привернути увагу до потреб молоді з інвалідністю і допомогти місцевій спортсменці Анастасії Кононюк зібрати кошти на придбання слухових апаратів. Благодійна ініціатива «Даруємо добро дітям» до Дня Святого Миколая, яку ми вже двічі зреалізували в Смизькій громаді і яку ми реалізовуємо повністю за допомогою місцевих волонтерів та спонсорів – звичайних небайдужих людей.
Фото з ФБ-сторінки Вікторії Костюк
— До своїх проєктів ви часто залучаєте молодь. Як вам їхня віддача?
— Буває по-різному, але я переконалася, що віддача є лише тоді, коли ми працюємо над вирішенням реальних потреб, з якими звернулася до нас молодь. Якщо ж ми самі щось придумали, не порадившись, бо хотіли використати цікаву можливість, на нашу думку, то цей проєкт забирає багато ресурсу, але його не хочеться повторювати. Я переконана, що неактивної молоді не буває, просто інколи ми не вміємо розказати про те, чим займаємося і що конкретно хочемо зробити. Робити треба не для молоді, а з молоддю.
— Що для вас означає слово “блогер”, хто це?
— Мої діти дуже часто мені розповідають про своїх кумирів серед відомих блогерів. Одні з них постійно рекламують продукти і відкривають завісу свого особистого життя, яке дуже штучне, як на мене, хоча можу й помилятися. Молодь хоче стати блогерами, щоб заробляти мільйони на своїх підписниках. Тому, якщо розглядати блогера з цієї позиції, то, напевно, я на цю роль не підходжу… Натомість найкращий блогер - це соціальний інженер на боці всієї громади, якому подобається те, що він робить, який має свою ідентичність, а в основі його дописів лежить громадянська позиція.
— Ви себе оцінюєте і чи можете назвати блогеркою?
— Мої тексти не для масової аудиторії, хоча останнім часом з'явилися свої послідовники і прихильники, комусь цікаво просто почитати, хтось знаходить в моїх текстах свої сенси, але пишу радше для себе, ніж під чиїсь потреби, але я пишу про елементарні ситуації, в яких може опинитися кожен з нас, а як мене називати вирішувати вже моїм підписникам.
Фото з ФБ-сторінки Вікторії Костюк
— Знаю, що є ті, хто ваші пости називають піаром. Як ви думаєте, як можна викорінити думку громадськості про те, що активна громадська позиція не несе за собою меркантильність?
"Люди дають гроші людям, а не проектам. Якщо є довіра і повага, то й дають гроші, не треба просити. Фантастично, але так", - сказав в одному інтерв'ю Богдан Гаврилишин. Мені подобається таке твердження, тому йду за покликом душі.
— Проєкти, які відчуваю, роблю незалежно від наявності фінансування, культура волонтерства недостатньо розвинута на локальному рівні і ми над цим працюємо, ми пишемо на різних ресурсах і комунікаційних каналах. Всі локальні ініціативи були виконані нашою організацією безкоштовно, гроші використовувалися для проведення заходів, для мене – це волонтерство. У громадський сектор я йшла не по гроші, а по цінності, але якщо є чітка місія і мета, то ресурси і потрібні люди приходять в моє життя, щоб допомогти і підтримати. Я вдячна Богу, що опинилася там, де я є зараз, а боротися з упередженнями інших людей часу просто немає.
— Чи могли б ви себе уявити в іншій сфері? Зовсім протилежній тій, у якій ви зараз. — Громадський сектор залишати не збираюся, адже зараз навчаюся на магістерській програмі «Управління неприбутковими організаціями» в Українському Католицькому Університеті. Впевнена, це мені допоможе планувати діяльність нашої організації професійніше, з чітким баченням очікуваних результатів.
Проєкт “Блогери без хайпу” покликаний розповісти про талановитих людей Рівненщини, які стали лідерами думок у соціальних мережах. Вони мотивують та надихають своїх підписників. Адже над своїм успіхом вони працювали та працюють самотужки. А стали популярними завдяки своїй експертності та таланту - без хайпу (з англ. “hype”, галас навколо чогось).
