За п’ять років тут на території Свято-Воскресенського чоловічого монастиря в Гурбах багато чого змінилося. Територія облагородилася. Монастир розбудувався. І збільшилася кількість поховань віднайдених героїчно загиблих воїнів у битві під Гурбами.
Більшість невідомі. Але є люди, які приїжджають і знають, що мій тато воював. І що він тут є.
Настоятель Свято-Воскресенського чоловічого монастиря в Гурбах архімандрит Онуфрій пригадує, коли він тільки почав займатися відновленням цієї святині і цього місця, було дуже важко. Багато людей відвернулося. Але було декілька, які не кинули молодих ченців в біді. І допомагали чим могли. Серед них і голова “Рівне Разом” Віктор Шакирзян. Завдяки його підтримці на території монастиря багато чого збудували, відремонтували та реконструювали.
Це зараз ми можемо говорити про якусь розбудову нашого монастиря. А п'ять років назад це було складно щось говорити і думати, то ми не мали можливості дозволити собі купити більше хліба, ніж можемо зараз. І Віктор Володимирович один із таких людей, який нас підтримав. У нас є ще таких пару чоловік, які долучилися і ми. І завдячуючи їм, дякували і будемо дякувати і вони нам допомогли в тому, що ми у них просили, - каже архімандрит Онуфрій, настоятель Свято-Воскресенського чоловічого монастиря в Гурбах.
Зокрема, завдяки фінансовій підтримці Віктора Шакирзяна на території монастиря зявилася ось ця трапезна.
Це наша трапезна. Тут ми приймаємо паломників. Тут будь-хто прийде може собі зайти попити чаю, ми можемо навіть наварити самі чаю. Напоїти, накормити і спати положити. Все буде гарно у нас тут.
А зовсім скоро за ініціативи Віктора Шакирзяна неподалік від монастиря почнуть зводити храм.
Тут буде капсула. Тут буде вівтар на схід. Будується на схід вівтарна частина. І такий невеличкий 13 на 13 збудуємо.
Капсулу під будівництво храму на цьому місці заклали ще влітку. Віктор Шакирзян особисто взяв у цьому участь.
25 грудня пам'ять святителя Спиридона – хочемо залити фундамент. Тоді приїде багато владик. І тут теж будемо служити молебень. Таке все офіційне. А вже коли фундамент стоїть, то після Паски почнемо поволі мурувати.
Віктор Шакирзян каже, і надалі допомагатиме у зведенні храму. Адже, розуміє, що брати монастиря не можуть самотужки це зробити. І їм потрібна підтримка – і фінансова і фізична. А тому, каже, зробить все що в його силах, аби вже наступного разу тут всі зустрілися з нагоди освячення новозбудованого храму.
