Наскільки Рівне безбар'єрне - вкотре протестував ветеран та активіст Євген Сивопляс разом з небайдужими. Як давали раду перешкодам учасники експерименту та з чим зіштовхуються люди на кріслах колісних щодня?
В мене немає ніг, я зараз впаду
Крісло колісне застрягло у стоці для води. Самотужки Анастасія виїхати не може. Неправильно облаштовані пандуси, на зразок цього, - це поширена проблема. Бореться із цим ветеран російсько-української війни Євген Сивопляс. Він разом із небайдужими людьми тестує громадські місця на безбар'єрність. Зокрема, пандус біля одного із ТРЦ Рівного, за словами ветерана, потрібно вдосконалити: встановити там поручні та підкоригувати спуск. Але найбільша проблема, зазначає, це нехтування потребами людей на кріслах колісних.
Перша бар'єрність - це ментальна, це ставлення персоналу, в ЦНАПі в Луцьку там охорона просто витягує батарейку з дзвоника, щоб не бавились діти, наприклад, і не повертає цю батарейку, коли треба скористатись - ми тиснемо, тиснемо і до нас ніхто не виходить, - ветеран, голова ГО "Зруш скелю" Євген Сивопляс
На цей пандус також неможливо заїхати, пані Надія не змогла це зробити навіть зі сторонньою допомогою. Жінка вперше брала участь у такому експерименті, і це давалося їй нелегко.
Величезна сила в руках має бути, тут якщо навіть висота пандуса дозволяє проїхати, то десь якась ямка, ти зачіпляєшся колесом, колесо западає - все, потім ти не можеш виїхати ні вперед, ні назад, - в.о. начальника сектору дотримання прав людини Рівненського РУП Надія Москаленко
Втім навіть правильно облаштованими пандусами складно користуватися, особливо взимку - поділилася враженнями пані Анастасія.
Насправді, взагалі пересування на кріслі колісному - це вже свого роду бар'єр, тому що ти мусиш подолати купу перешкод, зимою це ще вдвічі посилюється, тому що колесо проветається, якщо наїжджаєш на якусь кригу, - кординаторка молодіжного простору "Нота" Анастасія Зубкович
Зважаючи на складні погодні умови та численні бар'єри в місті, люди на кріслах колісних часто потребують допомоги, але це потрібно робити правильно.
Підійти до людини, не братися за крісло колісне, не брати, не рухати її вже, а поставити запитання "Чи можна вам допомогти?", якщо людина дає згоду - тоді тільки допомагати, - ветеран, голова ГО "Зруш скелю" Євген Сивопляс
Попри те, що про тема безбар'єрності обговорюється в суспільстві регулярно, ще є над чим працювати. Організатори пообіцяли, що проводитимуть такі експерименти надалі, аби інклюзивний простір був буденністю, а не ціллю. Вірять, що на їхні акції реагуватимуть і представники влади та виправлятимуть недоліки.
