Radio
Online
Повiдомити новину

На Рівненщині звільнили соцпрацівників: одиноких пенсіонерів залишили напризволяще (ВІДЕО)

Пенсіонерів напризволяще. Через скорочення соціальних працівників одинокі пенсіонери Семидубської територіальної громади залишились без допомоги. Чому склалася така ситуація, з’ясовували наші кореспонденти.

Лідія Мохнацька з села Довге поле Дубенського району — інвалід першої групи. У жінки хворі ноги, і вона ледь пересувається навіть по будинку. На вулицю практично не виходить. Всі її родичі давно померли. Донедавна поратись по господарству пенсіонерці допомагала соціальна робітниця. Проте з першого липня з Вербського територіального центру соціального обслуговування звільнили усіх соцпрацівників. І допомагати таким як пані Лідія стало нікому.

«Чогось всіх познімали, порозраховували, познімали, мені дуже тяжко жити тепер. Ну сама, прошу її часом, але вже два тижні не приходить, вона зайнята своїм. Ну як жити? Ходила Лєна двічі у тиждень: у вівторок, у п’ятницю. І поприбирає, і ліки купить, а тепер біда та й все,» - розповідає пенсіонерка Лідія Мохнацька.

Пенсіонерка звернулася на гарячу лінію кабінету міністрів. Відповідь отримала від голови Дубенської райадміністрації — працівників звільнили, оскільки у бюджеті Семидубської сільської ради недостатньо коштів на зарплатню. Поки що самотній жінці допомагають сусіди та небайдужі люди. Проте, як буде далі і як тепер виживати, пенсіонерка не знає. Така ж ситуація і в Надії Тияри з села Семидуби. Жінка з 14 років працювала маляром-штукатуром. Каже — через тяжку роботу зовсім втратила здоров’я. Зараз виживає на мінімальну пенсію.

«В мене нема нікого, син помер і 70 років буде. А в сестри моєї теж син помер, і вона одна осталася,» - каже пенсіонерка Надія Тияра.

Пані Надія додає — немічним і самотнім пенсіонерам без допомоги соцпрацівників не вижити. А сусіди, які поки допомагають, і самі уже давно пенсійного віку.

«Збираємось. От одна сусідка, тут двоє старих, з іншого боку теж 75 років чоловіку —  інсульт. Ніхто тежне приходив, сам один залишився. Жінку поклали в лікарню з діагнозом. Вжедва тижні лежить жінка, ніхто не приходить. Отак кучкуємось, як можем, допомагаєм одна одній,» - каже сусідка Надія Єрьоміна.

Лідія Коханюк — колишня соцпрацівниця. На пенсію пішла по скороченню. Проте і досі намагається допомагати колишнім підопічним. Розповідає — їм потрібно хоча б найнеобхідніше: продуки та ліки. 

«Це ж портібно, щоб хтось хоч кусочок хліба приніс. Я вже не кажу там про шось більше. Вони багато й не вимагають: мінімум уваги. Спілкування їм бракує, вони одні вдома сидять,» - каже колишня соцпрацівниця Лідія Коханюк.

Екс-очільниця Вербського терцентру соціального обслуговування Ольга Євдокимова телефоном розповіла телеканалу ITV media group, що з початку вересня посаду залишила. Проте зізнається — питання це надзвичайно болюче. За її словами, соціальне обслуговування одиноких людей тепер лягло на плечі територіальних громад. Семидубська територіальна громада мала б передбачити у бюджеті більше мільйона гривень на зарплату соцпрацівникам. Але таких коштів в громади нема. Тому заклали лише половину та на пів року. Тож першого липня соціальні працівники залишились без заробітної плати. 

«У зв’язку з децентралізацією і непродуманими питаннями з боку держави, як надавати ці послуги, наші старенькі залишились за бортом,» - каже екс-очільниця Вербського терцентру соціального обслуговуванння Ольга Євдокимова.

Голову Семидубської територіальної громади наша знімальна група на місці не застала. Проте секретар сільської ради Валентина Самолюк підтвердила — грошей в бюджеті нема. 

«Був територіальний центр, на який ми давали субвенсію на обслуговування, щоб виплачувалася заробітна плата соціальним працівникам. Їм напевно цих грошей не хватало. Вони їх звільнили з роботи, відправили на біржу. Біда, біда... Але на даний час в нас немає таких коштів, щоб ми могли створити свій центр обслуговування,» - розповіла секретар Семидубської сільської ради Валентина Самолюк.

Соцпрацівників обіцяють поновити, як тільки Семидубська сільрада перерахує кошти на їх утримання. От тільки коли це станеться і чи дочекаються до того часу старенькі - невідомо.

Читайте також: