Здолбунівчанка відзначила свій столітній ювілей. Бабуся пережила війну та голод. Не зважаючи на поважний вік, жінка лишається енергійною і життєрадісною, та досі на Великдень сама пече паски та розписує писанки. В гостях у довгожительки побувала наша Олеся Мороз.
Здолбунівська довгожителька відзначила свій сторічний ювілей. Тетяна Сайчун 18 січня святкувала свій День народження. Народилась жінка у 1922 році у селі Осова Холмського повіту. Пані Тетяна розповідає, як вона в підлітковому віці пішла працювати на лісопосадку до пана, говорить було дуже важко. У 16 років її віддали заміж.
"Він був в уланах, десь довго служив там. Він прийшов і йому було, він від мене старіший на 11 років, а що ж мені тільки 16 і 17 почав іти. Два місяці до 17. Боже, я не хочу заміж іти, не хочу. Плачу не хочу."
Не оминула жінку і друга Світова війна, і виселення із земель Холмщини. Пригадує, як тоді було страшно, коли доводилось сидіти в окопах, поки німець випалив вщент їхнє село.
"Пів села спалив німець. В нас все згоріло нічого не лишилось. І качки, двоє телят було, гуси, кури, двоє свиней все згоріло. Я як зайшла і дивлюся на підлогу, то тільки одні кості лежать і більше нічого немає."
Після повернення на Західну Україну жила спочатку в Тучині, потім у Глинську, опісля переїхала до Здолбунова. Там влаштувалась працювати на цегельний завод. Тут жінка важко пропрацювала до самої пенсії. Опісля пішла куховарити на весіллях.
"Я вам кажу готувала на весіллях скрізь. І та рука така і все, але я більше робила трохи нею, але так собі, я більше іншою робила. Але тут немає такої хати, щоб я не готувала і не була тут. Не тільки тут, навіть до Ковеля і то мене возили. Я і там була на двох весіллях."
Втратила чоловіка жінка у 1980 році. Тож до сьогодні сама дбає про будинок та город, де завжди порядок. У гості до бабусі часто навідуються її діти, онуки та правнуки.
"Родина в нас велика, але такі самі найближчі це дві дочки, сім онуків, вісім правнуків і праправнучка, і праправнук. Праправнучка у Львові, а праправнук в Києві," - каже внук довгожительки Віталій Гомонюк.
Віталій Гомонюк каже сторічний ювілей святкували, як маленьке весілля. До хати з'їхались усі рідні люди. Бабуся додає: секрет довголіття досить простий, називає його долею.
