Кохання серед війни. У Дубенському замку одружилися військові - Руслан та Ангеліна. Вони познайомилися у частині, разом були на бойових позиція, а коли військова доля їх розділила по різних підрозділах, зрозуміли, що одне без одного не можуть.
Ангеліно, чи з власної долі, за власним бажанням ви виходите заміж? Так. Руслане, чи з власної волі ви одружуєтеся? Так.
Історія одного кохання. Ангеліна та Руслан військові. Дівчина з Тернопільщини, хлопець - з Івано-Франківщини. Вперше зустрілися чотири роки тому. Спочатку товаришували, а потім зрозуміли що жити одне без одного не зможуть.
Познайомилися вони ще раніше, в бригаді вони були довгий час. Просто були дуже-дуже хороші друзі. А потім якось так зав'язалося і переросло в більше. І потім, як Ангеліна мала переводиться, то виросло таке велике-велике кохання, - мама нареченої Людмила
Дядько Руслана також військовий. Пригадує першу зустріч теперішніх молодят.
Пам'ятаю, як прийшла Ангеліна в нашу бригаду. Це маленька дівчинка з великими очима, яка всіх бистренько мобілізувала бути там чистеНькими, коли молоде дівча в війську, хлопці теж тягнуться до неї. Вони разом працювали, допомагали один одному. Чесно, навіть ніколи не думав, що між ним може бути іскра, - дядько нареченого Микола
Руслана відпустили із позицій на кілька днів. Вирішили одружуватися на Рівненщині, у Дубенському замку, не просто так. Дівчина уже мала позитивний приклад брата - теж військового.
Я приїхав в відпустку, я також військовий, приїхав, ми приїхали сюди на екскурсію, а тут є така чи функція чи що, що можна "Весілля за один день". І ми спробували. Нам все сподобалось, все класно, я думаю, що вона з нас взяла приклад. Тільки зал вона взяла більший І гарніший. Тепер і вона тут, як ми колись були, - брат нареченої Назар
Попри те, що їхнє кохання розвивалася в умовах активних бойових дій, мають чимало романтичних історій. Щоправда своїх, з присмаком війни.
Ми були разом в зоні ведення бойових дій не один рік. Спочатку дружили ми. Цей чоловік завжди мене підтримував, шукав по всій Донецькій області мені полуницю, бо я її хотіла. Возив на манікюр в Донецькій області. І ми так дружили буквально до мого переводу, потім почали зустрічатися, - наречені Ангеліна та Руслан
Під час першого танцю молодята міцно обіймаються та закохано дивляться одне на одного. Набутися разом досхочу не зможуть. Війна триває. Руслан найближчим часом повернеться на Донеччину, де знову буде боронити все, що дороге його серцю.
