Рівненський апеляційний суд переглянув ухвалу суду попередньої інстанції, оскаржену скаржницею, якою їй відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця та відхилено вимогу про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень виключити інформацію щодо неї з Єдиного реєстру боржників.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Конфлікт тягнеться понад десять років. Ще у 2013 році було відкрито виконавче провадження про стягнення з жінки на користь товариства з обмеженою відповідальністю кредитної заборгованості у розмірі близько 8 мільйонів гривень.
У 2018 році державний виконавець завершив провадження, повернувши виконавчий лист стягувачу. Причина стандартна — відсутність у боржниці майна, на яке можна накласти стягнення
Скаржниця звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність виконавця, вимагаючи зобов’язати відділ примусового виконання рішень виключити її дані з реєстру. Свою позицію вона обґрунтовувала тим, що перебування у статусі боржника обмежує її права та свободи, а виконавче провадження фактично завершене ще у 2018 році.
Судді роз’яснили три ключові моменти, про які часто забувають боржники:
-
відсутність майна — це не списання боргу
Якщо виконавець закрив провадження просто тому, що у боржника немає грошей чи квартири (п. 2 ст. 37 Закону), це не є підставою для видалення з реєстру. Боржник залишається в списку боржників, поки борг не буде виплачений повністю або не з’являться інші законні підстави.
-
виконавчий збір треба платити
Навіть якщо основний борг врегульовано, залишається виконавчий збір (10% від суми боргу). У цій справі даних про його сплату не було, а без цього знятися з реєстру боржників неможливо.
Окрім того, жінка не надала суду жодного документального підтвердження, яке б згідно з правилами Мін’юсту дозволяло виконавцю виключити її з реєстру.
