Микола – боєць 60-го батальйону 104-ї бригади, уродженець Сарненщини. У свої 29 років він уже три роки віддав службі на передовій.
Про це повідомили в 104 бригаді тероборони ЗСУ Рівненщини.
Від свого позивного «Мілфар» він отримав не лише гумор, але й важливу частину свого життя, яку дбайливо зберігає як військову таємницю.
Попри усі труднощі, які приносить війна, Микола залишається сильним духом, зберігаючи мрії про мирне майбутнє.
«Життя стало серйознішим, більш цілеспрямованим. Навчився цінувати прості моменти, наприклад, ранкову каву з друзями», – розповідає він про зміни, які принесли ці роки служби.
Микола згадує, як колись працював на будівництві, мріючи відкрити власну справу.
«Я їхав по заробітках, працював на будівництві, намагався знайти можливості для себе. Були мрії про свою справу, але війна все змінила», – каже він.
Три роки на передовій змінили його погляд на життя.
«Дивлюсь на все інакше. Став більше цінувати кожен момент. Щоранку, коли встаю, чашка кави та розмова з друзями – це вже щастя», – зізнається боєць.
На фронті його підтримує родина, особливо дружина, яка є для нього найважливішою опорою. «Ми з одного села, знали одне одного ще з дитинства. Вона завжди була поряд, навіть коли я ще не розумів, наскільки важлива вона для мене», – говорить Микола.
«Зараз, коли я на війні, вона береже наш дім, чекає мене. Її дзвінки – це не просто розмова, це справжня підтримка і оберіг, який нагадує, що вдома мене чекають», – додає він.
Микола мріє про мирне майбутнє, коли зможе побудувати сім’ю і почати нове життя. «Хочу мати дітей, вірю, що це буде. Після війни планую працювати на землі, хочу мати трактор і власну справу. Мрії змінилися, але не зникли», – ділиться він своїми планами.
«Моя дружина – це найважливіша людина в моєму житті. Її любов додає мені сили, коли важко. Я борюся за неї, за майбутнє наших дітей», – підсумовує захисник.
